Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

Ми із того краю, де сопілка грає

Свято

Роботу підготувала педагог-організатор Артемівського НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІІ ступенів» Коваленко С. Д.

Ведуча. Доброго дня, шановні гості, вчителі, учні, всі присутні в нашому залі.

Ведучий.  Запрошуємо вас на свято  «Ми із того краю, де сопілка грає».

Ведуча. Україна - це край, де ми народились і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші діди і прадіди. Україна - це земля з багатовіко­вою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими і талановитими людьми.

1-й читець.

Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина,

Тихі зорі, ясні води — моя Україна.

Синь гаїв, поля, світання, пісня солов’їна,

Ніжний шепіт і зітхання — моя Україна.

2-й читець.

Сонце на небі і зоряна ніч солов’їна — моя Україна,

Мамина пісня і мамина тиха сльозина  — моя Україна,

Батькове слово і врода небесна калини — моя Україна,

Слово молитви і лагідний усміх дитини — моя Україна.

Ведучий. На світі є багато чудових країн за далекими морями, за синіми океанами. Але для кожного з нас немає ріднішої за Батьківщину.

3-й читець.

Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна, це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, — одна.

Ведуча.  Україна  -   це  повноводні,   широкі ріки, голубі озера, пишні вишневі сади, кали­нові гаї, колосисті ниви, різнобарвні луги, без­межні поля, солов'їні співи, журавлині клини.

4-й читець.

Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини...

Та найкраща завжди - Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у Рідному Краї.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у Рідній Країні.

 І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна,

Дорога нам усім - Україна!

 (Пісня «Україно»)

Ведучий. Як немає кращого неба, ніж небо України, так і немає кращої землі, ніж наша Україна. Посеред щедрих степів і ланів широ­кополих пливе Дніпро-Славутич — історичний символ і образ України. Дніпро тече крізь серце златоглавого Києва - столиці України, й котить свої хвилі до Чорного моря, яке єднає нас із на­родами всього світу.

Ведуча. Батьківщина - це твоє рідне слово. Любов до Батьківщини не можлива без любов і до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду і племені.

5-й читець.

Живи вкраїнське слово, процвітай!

В кожну сім’ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край,

Щоб пам’ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона - то житимемо й ми.

Ведучий.  Ми маємо вчитися поважати мову кожного народу, нікого не переслідувати з мовних причин, але твердо вимагаємо: хто обрав Україну своїм рідним домом, то хай не цурається її мови. Ведуча. Тому пропонуємо трохи посміятися.

 (Читають гумореску)

Ведучий. Наші предки завжди нас надихали і застерігали, щоб ми завершили розпочату ними справу із відродження національної держави.

Ведуча. І ця пора прийшла і визначилась у Декларації про незалежність України від 16 липня 1990 року та в Акті про незалежність України від 24 серпня 1991 року.

Ведучий. У народі рідна Україна проглядалася через символ калини, яка своїми гронами, мов віч­ним вогнем, зігрівала любов до матері-Вітчизни.

(Звучить пісня «Про калину»).

 Ведуча. Калина як мовчазний свідок нам на­гадує нечуваний голодомор, сталінські катівні, винищення української інтелігенції.

1-й читець.

Ні труни, ні хреста, ані тризни!

Прямо в яму навіки-віків.

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамована біль...

О, як же ти не вмерла, Україно,

Бо скільки ж то зловісницька мета

Звела людей приречених безвинно, -

І ніхто за це ні в кого не спитав.

Образу хліба вклонімося,

Сиріч Людині,

Високочолому сіятелю землі.

Істинно, люди: живемо не хлібом єдиним,

Істинно, так... коли маємо хліб на столі!

Ведучий. Нас хотіли і духовно умертвити: в повітря висаджували церкви, руйнували архі­тектурні та історичні пам’ятки, душили рідне слово, культуру, традиції.

Ведуча. І на останок отруїли Чорнобилем, засі­яли українську ниву горем та людським відчаєм.

1-й читець.

За днями дні — минув повільно рік,

За днями дні - і 25-й вже минає.

Нехай же лихо наше проминає

І в світі не повториться. Ні! Ні!

Хай стане мир міцнішим у стократ,

Хай над землею чисте небо буде.

Чорнобиль - попередження, набат.

Його уроків людство не забуде.

Ведучий. Ми пережили тяжку і трагічну іс­торію, але Україна для нас ніколи не була мачу­хою, а ненькою, котра нас, мов пташенят, брала під своє тепле крило і вчила людської мудрості і вічно вела до світла знань.

Ведуча. А інтерес до знань чогось упав, мало хто переживає, що мало знає. Це дуже прикро: без знань, мудрості ми не зможемо побудувати цивілізовану суверенну Україну, не зможемо за­йняти провідне місце серед європейських народів.

Ведучий. Нам, молодим, неодмінно треба зро­зуміти, що наша ненька-Україна без знань, як без землі, як без господарства, не зможе стати країною добробуту і щастя.

Ведуча. І ми вас закликаємо перейнятися гаслом: «Наші знання - у вінок слави любимої України».

Ведучий. Україна вступила в нове тисячоліття з новою концепцією освіти. Адже це тисячоліт­тя, як очікується, буде епохою розвитку люди­ни, епохою очищення людських душ від усілякої скверни - бруду, жорстокості, насильства.

Ведуча. Нам потрібні освічені люди, бо тільки високодуховна, компетентна особистість може гідно виконувати свою високу місію на землі. Тільки така людина може перетворити державу диктатури на державу свободи. У нас має пану­вати культ освіти, культ культури, культ науки.

 (На фоні музики виконується вірш).

2-й читець.

Не розчаровуйсь в Україні -

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А зрозумій її печаль,

Що робиш ти для неї нині -

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вона свята, а грішні ми,

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь.

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора.

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

3-й читець.

Я з того краю, де ростуть смереки,

Я з того краю, де живуть лелеки.

Я з того краю, де сопілка грає,

Я з того краю, де журби немає.

Я з того краю, де росте калина,

Мій рідний краю, я твоя дитина.

(Звучить пісня «Україночка»).

(На фоні музики звучить вірш).

4-й читець.

Моя Батьківщина - це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина - це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина - це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина - це злагода й мир

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина - ліси і поля.

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

(Пісня «Одна калина»)

1-й учень. Україна - це отча земля, рідний край, де ми народилися. її багатства - це хліб і цукор, сталь і вугілля, літаки і комп’ютери.

2-й учень. А ще тихі озера, калинові гаї, на­родні пісні, які співали наші діди і прадіди, наша рідна мова.

3-й учень. Україна - це безкрайні лани пше­ниці, квітучі поля льону, вишневі сади, білі хати. Це гори Карпати і шахти Донбасу.

4-й учень. Україна - це розкішний вінок із рути, барвінку. Україна - це пам’ять і про ми­нуле, і про сучасне.

5-й учень. Україна - земля, де ми живемо, де живуть наші предки. Україна - це Давній Київ і широкий Дніпро-Славутич,  який несе свої води в Чорне море.

Ведуча. Але найбільше багатство нашої дер­жави - це діти. Ви зміцнюєте нашу державу Україну, робите її ще багатшою.

5-й читець.

- Хто ти, хлопчику малий?

-  Українець молодий! Український я юнак,

Лев і тризуб - то мій знак.

Я сокіл, я бистрозор,

Жовто-синій мій прапор,

Нам поможе серед бурі

Господь Бог і Святий Юрій.

6-й читець.

- Хто ти, дівчинко мала?

-  Українка молода!

- А який твій знак рідненький?

- Лев і тризуб золотенький!

Жовті ниви, сині гори,

Жовто-сині в нас прапори!

Все будуть нам помагати

Господь Бог і Божа мати!

1-й читець.

Дітвора ми українська -

Хлопці і дівчата.

Хоч слабкі у нас ще руки,

Та душа завзята.

2-й читець.

Ми козацького роду                     

Славних предків діти.

І у школі всі вчимося

Рідний край любити.

Ми є діти українські

Хлопці і дівчата.

Рідний край наш - Україна

Велика і багата.

Про твої роздоли

І про нашу мову

Слухай нашу пісню

Щиру, колискову.

Україно рідна!

Україно-мати!

Ми про тебе пісню

Хочемо співати.

3-й читець.

Любіть Україну, козацькі сини,

Вона в нас, як мати, єдина.

Любіть Україну, шануйте и

І з вами вона не загине.

Любіть Україну, вона в нас одна,

Другої нема і не буде.  

Любіть Україну, як матір щодня -

Тоді й вона вас не забуде.

Любіть Україну, як матір свою,

Як рідну, кохану дитину.

Любіть Україну, благаю, молю,

Як першу любов і єдину.

Любіть Україну, всім серцем любіть,

Священную Русь-Україну.

Як предки великі, її бороніть.

Бороніть до кінця, до загину.

Всемогутній Боже, зглянься на Вкраїну,

Хай душа ясниться кожна тут добром.

І за милосердя возвелич людину,

А добробут міряй лиш її трудом.

Злагоди й достатку людям я благаю,

На цій благодатній і святій землі.

Щоб кожен куточок був нам щедрим раєм,

Затишно жилося в місті і в селі.

 Ведучий. Україна! Скільки глибини в цьому співочому слові... Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса рі­чок, сині очі озер та ставків.

Ведуча. Це безмежні степи і ліси, зелені доли­ни і луки, карпатські верховини і донецькі про­стори. Полісся і Крим, біленькі полтавські хати і велич міських краєвидів - все це наша Україна.

4-й читець.

Рідна земле моя! Я листок твій зелений,

Пісня в шелесті трав, промінь сонця в росі!

Я з грудей твоїх п’ю кришталеве натхнення,

І спішу до весни, що цвіте у красі.

Скільки світлих доріг ти для мене відкрила

До високих зірок, у широкі поля.

У мені твоя міць! У мені твоя сила!

Найдорожча з усіх, рідна земле моя.

Ведучий. Так давайте ж примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце!

Ведуча. Нехай кожний із нас відчує гордість за нашу державу, бо ми діти твої, Україно!

Всі разом. Ми – українці!