Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

«Наркотики – життя чи смерть?»

Лекція для батьків

Виховні досягнення: Надання можливості батькам познайомитися з інформацією з проблем наркоманії. Запевнення батьків у необхідності активного обго­ворення цієї проблеми в родині.

Напередодні зборів проводиться тестування з учнями «Закін­чи речення»:

1.   Наркотики — це ...

2.   Наркоман — це ...

3.   У моїй сім’ї ставлення до наркотиків ..., тому що ...

4.   Мої друзі ставляться до наркотиків ...

5.   Я вважаю, що наркотики потрібно ...

6.   Наркотик не дасть можливості...

7.   Якщо б я був наркоманом, я б вживав наркотики, коли...

Класний керівник роздруковує для батьків пам’ятку «Небез­пека, пов’язана з вживанням наркотиків».

Перед початком зборів класний керівник влаштовує в класі виставку учнівських малюнків та плакатів на тему «Ні — наркоманії».

 

Хід зборів

Бесіда

Наркоманія — проблема світової спільноти

Ходити в густому тумані небезпечно: ями, предмети, лю­ди — нічого не видно. Тільки необхідність змушує нас шука­ти шлях у повній імлі. А підліток? Любитель гострих відчут­тів і пригод часто шукає зустрічі з туманом. Або створює його: голкою, таблеткою, вдиханням ароматичних отруйних речовин.

Наркоманія — поняття, яке ще нещодавно було для широких верств населення нашої країни медичним терміном або означен­ням, що характеризує життя антигуманного суспільства. А сьо­годні? Сьогодні ми повинні визнати, що і нас не обійшла біда, зачепила наших дітей.

По-різному діють на організм численні наркотичні засоби, але кінцевий результат контактів із будь-яким із них однако­вий — психічна і фізична залежність, непереборне бажання ков­тка забуття, пекельні болі, породжені відсутністю потрібного зілля. Втрата здоров’я, працездатності, випадання із соціально­го прошарку, напівтваринний спосіб життя, нерідко злочинне, ад­же наркотики коштують грошей, і рання смерть — останній акт трагедії наркомана та його близьких. У своєму горі ці близькі люди, і, насамперед, матері, починають звинувачувати кого зав­годно, забуваючи часто при цьому про те, що й на них лежить частина провини.

У багатьох країнах світу проблема наркоманії стоїть дуже гостро. Усе більше людей, намагаючись утекти від реальності, використовують різноманітні наркотики. Діючи на певні ділянки кори головного мозку, наркотики викликають відчуття ейфорії, підвищення кров’яного тиску, зменшують потребу в їжі та сні.

Здавна відзначалися наслідки вживання наркотиків: пекель­на залежність від героїну, ризик передозування, небезпека при водінні автомобіля у стані сп’яніння, розумова деградація люди­ни, яка тривалий час вживає наркотичні речовини, ризик онко­логічних захворювань тощо.

І тим не менше, люди продовжують вживати психотропні за­соби. Одні роблять це, щоб усунути біль, інші — щоб викликати сон, треті — щоб підбадьорити себе у відповідальні моменти; але багато — просто для того, щоб відчути себе «іншим», віднайти стан внутрішнього благополуччя, яке начебто допомагає здолати життєві труднощі. Тютюн, кава, алкоголь — безсумнівно, найпо­ширеніші психотропні речовини, які вживають у суспільстві. Але широко використовуються (хоча й нелегально) також марихуана, гашиш, ЛСД, мескалін, кокаїн і навіть героїн.

Про яку речовину не йшла б мова, всі вони, діючи на голов­ний мозок, або прискорюють передачу сенсорних сигналів, або блокують їх, або видозмінюють, або заважають деяким центрам нормально виконувати свою функцію.

Тепер відомо, що ці негативні агенти фактично здатні заміни­ти нейромедіатори — речовини, які відповідають за передачу сиг­налів від одного нейрону до іншого.

Одні психотропні агенти фактично здатні заміняти нейро­медіатори, викликаючи більш значні чи просто якісно інші ефек­ти; другі блокують виділення медіаторів, а треті, навпаки, приско­рюють чи настільки видозмінюють передачу сигналів, що мозок незабаром втрачає здатність їх аналізувати.

Залежність від наркотиків неминуч.

Багаторазове вживання наркотиків частіше всього обумовлює звикання до них.

Слід відрізняти фізичну залежність від психологічної. В обох випадках існує потреба в даній речовині, коли відзначається фі­зична залежність, функціонування нейромедіаторів змінюєть­ся так, що організм не може більше обходитися без наркотиків. Якщо припинити їх введення, то може виникнути синдром абс­тиненції, іноді з летальним кінцем.

Психологічна залежність виявляється в прагненні вживати наркотик заради задоволення або почуття вдоволення, яке він на­дає. При позбавленні наркотику також може виникнути синдром абстиненції афективного походження. Стає зрозумілим, як важко позбавитись від цієї згубної для здоров’я звички.

Інформація для батьків Найбільш поширені наркотики та механізм їх дії.

Амфетаміни

Амфетаміни — сильні збуджуючі засоби, їх дія полягає в знач­ному підвищенні концентрації адреналіну, звільненню якого вони сприяють, одночасно сповільнюючи його інактивацію. Та­ким чином, вони збільшують стан загального збудження, що мо­же привести до занепаду сил. Вживання амфетамінів попервах створює відчуття фізичного благополуччя, людина почуває себе у формі, вона впевнена у собі.

Внутрішньовенна ін’єкція амфетаміну у великій дозі миттє­во викликає у наркоманів спалах гострої насолоди. Потім на­ступає стан інтелектуальної екзальтації, непереборне бажання говорити, творити. Тривале вживання цих речовин призводить до психічних виявлень параноїдального типу: людина незабаром починає почувати себе зацькованою, і найменший рух іншої лю­дини може бути сприйнятий як загроза. Примарні ідеї супровод­жуються слуховими галюцинаціями.

Кокаїн

Кокаїн отримують із листя південноамериканського чагарника коки. Він має вигляд білого порошку («снігу»), який викорис­товують введенням через ніс або через ін’єкції.

Кокаїн — насамперед збуджуючий засіб. Але ейфорія, яку викликає він і яка досягає інколи надзвичайно високої інтенсив­ності, примушує відносити його до наркотичних засобів.

Людина, яка знаходиться під дією кокаїну, почуває себе силь­ною та діяльною. Вона ясно бачить життєву перспективу, відчу­ває надлишок сил, упевнена в собі. Але таке відчуття швидко змінюється неспокоєм, а іноді й неприємними слуховими галю­цинаціями. Хоча фізична залежність від кокаїну настає лиш че­рез тривалий час, та надзвичайно скоро створюється залежність психологічна.

Барбітурати та транквілізатори

Існує понад 2 тисячі різновидів барбітуратів, які вживають переважно як снодійні засоби. Вони, одначе, можуть дуже відріз­нятися за своєю дією.

При отруєнні невеликими дозами барбітуратів виникають симптоми, подібні до симптомів алкогольного сп’яніння. У вели­ких дозах вони викликають кому, глибина якої залежить від до­зи введеного препарату. Половину спроб самогубства складають гострі отруєння барбітуратами, і близько 10 % жертв не проси­наються.

У випадках токсикоманії можливі різноманітні наслідки: від погіршення пам’яті і здатності до суджень до ослаблення розу­мової діяльності та інтересу до роботи чи подій навколишньо­го життя. Спостерігається також утрата контролю над емоціями, що призводить до переходів від безтурботного оптимізму до най­глибшої безнадійності. Більшість психотропних речовин порушу­ють парадоксальний сон, а нейродепресанти, зазвичай, пригнічу­ють його майже цілком.

Транквілізатори, або заспокійливі засоби, зменшують зане­покоєність, блокуючи надлишковий потік сигналів. Але тривале вживання навіть слабких транквілізаторів, як, наприклад, ваігіум чи лібріум, дуже часто призводить до звикання організму, що мо­же викликати фізичну та психологічну залежність.

Опіати

Віддавна людям відома здатність деяких рослин та продуктів, які з них можна отримати, приводити людину до стану «неваго­мості», незвичайної ейфорії та перебування неначебто поза ча­сом та простором. Одна з таких рослин — мак, з якого добувають опіум та його похідні. Батьківщина маку — Азія.

Ціна дивовижного відчуття, яке викликають опіати, на жаль, величезна: вживання таких наркотиків швидко призводить як до фізичної, так і до психологічної залежності, через які доводиться постійно збільшувати дозу.

Власне «наркотиками» у вузькому смислі цього слова нази­вають саме опіати.

Морфін нарівні з кодеїном — активний компонент опіуму. Його відразу почали використовувати в медицині як знеболюю­чий засіб. Тепер відомо, що морфій діє на головний мозок, бло­куючи передачу сигналів, що спрямовані до центру болю, і в той же час активує нервові шляхи, які беруть участь у збудженні цен­трів задоволення.

Наприкінці XIX століття було відкрито виробництво морфі­ну, здатного, як вважали, не викликати залежність від наркоти­ків. За таку «героїчну» роль він отримав назву героїну. Введений внутрішньовенне, героїн викликає спочатку спалах гострого від­чуття надзвичайної насолоди, яке триває найбільше 10 секунд. І потім змінюється почуттям благополуччя. Надії, пов’язані з ге­роїном, зруйнувалися дуже скоро, коли було помічено, що менш ніж за три тижні він породжує фізичну залежність у 91 % нар­команів.

Марихуана і гашиш

Ці психоделітики отримують із коноплі, яка зустрічається у природному стані в багатьох куточках світу. Марихуану виго­товляють із листя та квітів рослини, а гашиш — це камедь, яку добувають з її верхівок.

Це, ймовірно, найпоширеніші наркотики, застосовуються вони, майже виключно шляхом паління в трубці чи цигарках, їх важко і віднести до певного класу психотропних агентів, тому що вони ма­ють одночасно галюциногенну, збуджуючу та ейфоризуючу дію.

Ефекти цих речовин, особливо ті, що досягаються за допомогою гашишу, з часом прогресують. Але суб’єкт усе ж зберігає контроль над своїми галюцинаціями, які йдуть корінням у реаль­ність: звук виявляється підсиленим та зміненим, кольорова пляма на стіні приймає форму обличчя тощо. Збуджуюча дія препаратів коноплі відома віддавна. Великі дози, прийняті за особливих об­ставин, можуть викликати агресивну поведінку. Вона часто 6уває результатом нездоланних імпульсів чи примарної думки про переслідування.

Підлітки та наркотики

Останнім часом у школах країни спостерігається різке зрос­тання вживання різноманітних наркотичних речовин, включаю­чи найнебезпечніші, такі як героїн. У зв’язку з цим надзвичай­но актуальною стала антинаркотична пропаганда В усьому світі відзначається парадоксальний факт: незважаючи на всі зусилля у боротьбі з наркотиками, поінформованість молоді про істинні наслідки їх вживання знижується. Усе більше молодих людей вважає, що використання певних видів наркотиків не завдає особ­ливої шкоди.

Така ситуація очевидно пов’язана, з одного боку, з умілим ви­користанням розповсюджувачами наркотиків необізнаності під­літків, а з іншої — активним укоріненням у свідомість молоді ря­ду міфів про безпечність наркотиків.

Міф перший: спробуй - пробують усі

Це неправда: дослідження показали, що, наприклад, у США менше ніж один із п’яти старшокласників вживають мариху­ану. Звичайно, і ці цифри викликають велику тривогу, але ж 80 % юнаків та дівчат не вдалося схилити до вживання наркоти­ків. Вони вже ніколи не стануть наркоманами!

Найчастіше жертвами хибної аргументації стають підлітки невисоких психологічних устоїв. Конфліктні, схильні до дрібних крадіжок, брехливості, психічно неврівноважені, агресивні. Такі особистості не здатні до цілеспрямованої діяльності, погано всти­гають у школі, відстають у психофізичному розвитку. Вони ж пізні­ше стають розповсюджувачами наркотиків, що неминуче, оскіль­ки лише таким шляхом вони можуть забезпечити себе грошима на наркотики.

Міф другий: спробуй - шкідливих наслідків не буде

Це не так. Насамперед, пристрасть до деяких наркотиків мо­же виникнути і після одного-двох прийомів. Окрім того, існують індивідуальні розбіжності у чуттєвості організму, навіть можлива загибель при першій же ін’єкції. Це особливо характерно, напри­клад, для кокаїну та його похідних, які інколи призво­дять до летального кінця через серцеву недостатність.

У клінічній практиці описано безліч випадків тяжких от­руєнь, які викликалися токсичними домішками в кустарно ви­готовлених наркотиках.              

Міф третій: спробуй - якщо не сподобається, припиниш прийом

Про фізичну залежність («ломку») школярі дещо чули. Але вони впевнені; що її можна перебороти за допомогою лікарів.

Мовляв, особливих проблем не буде, оскільки людина, що має певну волю (а ти, зазвичай, вольовий), у змозі негайно і безпо­воротно кинути вживати наркотики. При цьому, зазвичай, знахо­диться свідок, який знайомий із тим, хто після періоду серйозно­го зловживання, виявивши волю, пройшов через  «ломку» і тепер уже місяць (два, три) наркотики не вживає — ніяких наслідків.

Нерідко подібна пропаганда досягає мети, оскільки, незважа­ючи на деяку поінформованість, підлітки все ж таки не мають елементарних знань про природу та характер вкрай тяжкого за­хворювання — наркоманії.

Ось чому необхідно роз’яснювати, що, по-перше, при вживан­ні будь-якого наркотику страждає насамперед воля. Відбувається те, що наркологи називають «енергетичним зниженням»: послаб­люються саме вольові якості особистості, знижується чи втра­чається цілеспрямованість, тобто людина стає не здатною до про­дуктивної діяльності, часто припиняє навчатися, кидає роботу.

По-друге, ремісія нетривала. Через певний проміжок (до де­кількох місяців) хворого знов охоплюють нестримні бажання до прийому наркотику, і знов повторюється цикл захворювання з більш тяжкими наслідками.

Учні мають знати, що в теперішній час медицина не в змозі надати ефективну допомогу наркоманам. У її арсеналі немає ре­альних засобів пригнічення психічної залежності.

Міф четвертий: існують «нешкідливі» наркотики

Нешкідливих наркотиків не існує. Усі ці речовини, навіть при незначному вживанні, згубно діють на особистість. Психічна за­лежність часто розвивається навіть у випадках вживання «лег­ких» наркотиків, таких як марихуана.

Вживання марихуани супроводжується ослабленням вольо­вих якостей особистості, втратою мотивації: втрачається інте­рес до того, що відбувається в житті, пропадає бажання учити­ся, працювати. Людину не хвилює, як вона виглядає. Поширений симптом вживання марихуани — порушення короткотермінової пам’яті, уваги, це пов’язано із загибеллю нервових клітин у пев­них ділянках мозку. Ослабляється імунна система.

Врешті виявлено, що практично всі наркомани, які вдаються до самих «важких» наркотиків, починали, пробуючи саме марихуану.

Як виявити наркоманію у підлітка?

Батьки постійно контактують із дітьми, і тому мають мож­ливість спостерігати зміни в їх самопочутті, відхилення в по­ведінці, в навчанні. Це може бути зниження успішності, втрата інтересу до навчальних предметів. Хвилювання батьків мають викликати ситуації, коли дитина дуже різко, без видимих причин, припиняє займатися в гуртках, спортивних секціях. Одночасно можуть з’явитися ознаки підвищеної стомленості, зниження працездатності. Спостерігається погіршення пам’яті, неможливість зосередитися, непосидючість, різкі перепади настрою.

Батьки можуть виявити у такої дитини певні соматичні оз­наки: сліди уколів, найчастіше на передпліччях, буре забарвлен­ня кореня язика. Про наркоманію може свідчити: нестійкість ар­теріального тиску, прискорене серцебиття, підвищена пітливість, розширення зіниць, сльозоточивість, «гусяча шкіра», ломота в кістках та суглобах.

Педагогічний практикум для батьків

1.    Класний керівник знайомить батьків із результатами тесту­вання учнів «Закінчи речення».

Батькам пропонується обговорити результати тестування.

2.    Батьки поділяються на п’ять груп, кожна група готує від­повідь на одне запитання.

Запитання до груп:

• Ви говорите із своєю дитиною про наркоманію чи обходи­те цю проблему? Чому?

•  Як і в яких ситуаціях ви проводите з дітьми бесіди про наркотики?

• Чи вважаєте ви, що вашу дитину можна схилити до вживан­ня наркотиків? Якщо так — то чому? Якщо ні — то чому?

•  Як ви вважаєте, яких заходів слід вживати в родині, щоб уберегти дитину від наркоманії?

• Які правила ви б запропонували запровадити одне одному, щоб попередити потяг дітей до наркотиків?

3. Батьки отримують пам’ятку. Небезпека, пов’язана із вживанням наркотиків

•    Смерть у молодому віці.

•   Вірогідність скоєння тяжких злочинів (пограбувань, наси­льств, убивств).

•    Аварії у стані наркотичного сп’яніння.

•    Фізична та психічна залежність від наркотиків.

•    Емоційна збудженість та неадекватна поведінка.

•    Загроза захворювання на СНІД.

•    Емоційні, психічні та фізичні розлади, божевілля.

4.   Батькам пропонується обговорити ситуацію.

Ситуація для обговорення.

«Двері наркоманівського кубла «У Наташі» нам відчинили, навіть не спитавши: «Хто?» Мабуть, дівчата чекали на гостей. Хазяйка в білій прозорій сорочці, уся в «стежечках» від уколів, важила порошок для виготовлення наркотику. Готовим «зіл­лям» наповнювали шприци. Усе це на брудному столі, обсипано­му попелом від цигарок. Серед голок та шприців валялися гро­ші. З усього видно, що тут готувався наркотик і розфасовувався порошок для його виготовлення на продаж. Наташа багатьох «по­садила на голку». Сама також без наркотику життя не мислила.

— Краще в тюрму, ніж лікуватися,— каже вона.— Не хочу жи­ти і знаю, що скоро помру.

Так, її роки вже пораховані. Уже з’явився дефект мови. Потім віднімуться ноги, і...

А нещодавно на одному базарі» — де продають зілля,— я побачила, як наркомани виторго­вували крихітний пакетик «зілля». Поруч на лавочці нудьгува­ли діти 12-14 років. Вони косо поглядали в той самий бік, що і я, теж прислухались до розмови. Цих підлітків від тих, які вже потрапили в наркотичну пастку, відділяли якихось 10 метрів. Ба­чили б батьки, наскільки близько їхні діти наблизились до межі, за якою закінчується вільне здорове життя. Чи знають вони, що їхні діти від байдикування місця собі не знаходять? Чи хвилюють­ся, коли надворі вже темно, а синів і дочок ще немає вдома?»

Підсумки зборів

Що ж робити? Як попередити біду? Поради прості, але ви­конувати їх не завжди легко. Ідеться про створенні в сім’ї тако­го психологічного клімату для підлітка, щоб у критичному віці 12-14 років він не біг у паніці зі світу дорослих. У сім’ях, де двері дому завжди відчинені для товаришів і подруг дітей, де про ду­шу дитини піклуються більше, ніж про паркет, де батьки не шко­дують часу, чаю, цукру та печива для веселої компанії в кімнаті сина або доньки, де є розумне, добре слово, а не безкінечні нота­ції,— туди біда не потрапляє.

Увага й розуміння, а не постійна опіка й диктат — ось пер­ша порада. А ще потрібно зайняти дітей. Створити можливості для реалізації ними свого «я» в соціальних, а не антисоціальних умовах. Коли підлітки зайняті цікавими справами, на «травку», «голку», «колеса» - жаргонне значення різних наркотичних за­собів — та інші туманні стежки, що ведуть до примарного життя, нема ані часу, ані бажання.

І ще наостанок. Шановні батьки, не треба боятися зачепити в розмові з дитиною страшну тему наркотиків. Молодь має зна­ти, чим закінчуються небезпечні ігри в примарне щастя. Тільки тоді вона зрозуміє, що шлях назад із наркотичного туману важ­кий, а інколи й неможливий.