Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

Сценарій підготувала Коваленко Світлана Дмитрівна

Ведучий 1.

Травневий день відлунює святково,

І сміх, і квіт, й гомін голосний.

Зібрало нині свято нас чудове –

Останній дзвоник, дзвоник гомінкий!

Ведучий 2.

Сьогодні юнь збирається в дорогу,

Цвітуть зірки і ваблять небеса.

У школі дзвоник одлунює прощальний,

Над селом окрилено літа.

Ведучий 1.

Дорогі учні, батьки, вчителі, шановні гості! У травні, коли дзвенить пташиний спів і розквітають яскраві квіти, по літньому теплий вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника.

Ведучий 2.

Воно радісне для багатьох, бо закінчився навчальний рік і попереду чудові літні канікули. Та трішки і сумне, бо сьогодні дзвоник востаннє пролунає для наших найстарших учнів-одинадцятикласників.

Ведучий 1.

Злинь же, музико, в небо гучніше,

В добру путь лунай, в добрий час!

Вище голови, йдіть веселіше,

Незабутній випускний наш клас!

Ведучий 2.

Учнів 11 класу востаннє виводять на лінійку з батьками, першою вчителькою Андрющенко К. І. та класним керівником Каплун О. Б.

   (Під звуки маршу заходять 11-класники)

Ведучий 1.  Шановні присутні, свято останнього дзвоника оголошується відкритим.

(Звучить гімн України)

Останній дзвоник – це незабутнє свято. А яке ж свято без гостей? От і до нас сьогодні завітали:

_____________________________________________

_____________________________________________

_____________________________________________

Ведучий 2.

Великим авторитетом та заслуженою повагою в усіх учнів та вчителів користується директор школи. І без її вітального слова наше свято не було б таким урочистим.

Ведучий 1.

Тож слово для привітання надаємо директору НВК – Драгункіній Валентині Миколаївні.  

(Виступ директора)

Ведучий 2.

Скільки теплих слів привіту

Хочеться для всіх сказати.

Скільки щастя, скільки сонця

Вам усім у руки дати!

Ведучий 1.  Тож зі святом останнього дзвоника вас вітає…

___________________________________________________________

Ведучий 2. Шановні присутні, з вітальним словом до Вас  звертається:

___________________________________________________________

Ведучий 1.  Закінчується прекрасна шкільна пора. Невпинно лине час, відраховуючи секунди, хвилини, години, тижні, місяці, роки...

Ведучий 2.  Про те, як цей навчальний рік ми завершили, сьогодні всім розповість заступник директора з навчально-виховної роботи Половян Наталія Володимирівна.

 (Виступ заступника директора з НВР)

Ведучий 1.

Мабуть, немає нічого дорожчого для людини, як рідний дім.

Ведучий 2.

Саме тут черпаємо любов, добро, тепло і ніжність від найдорожчої людини – мами!

Ведучий 1.

Кожне її слово, мудрі поради, добрі діла – то книга життя, з якою ми вирушаємо у далеку дорогу.

Ведучий 2.

Час наступає і мусить давати

Мати пораду дорослій дитині.

Ведучий 1.

Любі одинадцятикласники, зі словами вітання до вас звертається ________________________________________________________________

(Виступ мами)

Ведучий 2.

А зараз, шановні мами, пов’яжіть своїм дітям пам’ятні стрічки «Випускник». (Одягання стрічок)

Ведучий 1.

Випускники 2010 року, хай ці стрічки з’єднують вас зі шкільним і батьківським причалом.

Ведучий 2.

Дорогі випускники, зі словами привітаннями до вас звертаються найменші учні НВК – першокласники.

(Виступ першокласників.)

1. Мов чарівні дзвіночки,

Наші ніжні голосочки,

Прозвучать у цей святковий час

З побажаннями, дорогі випускники, для вас!

2. Перші краплини весняного цвіту

Знову сьогодні вам нагадали,

Перші кроки твої до великого світу

І день, коли вперше ви двері шкільні відчиняли.

3. Настав день!

І дитинство, як мить,

Промайнуло зорею далеко…

Прийшов зрілості час,

І останній дзвінок

Прилетів, як додому лелека.

4. Дорогі випускники!

Від найменших жителів нашої школи

Шлем вам найкращі вітання свої,

Нашу сім’ю не забувайте ніколи,

Школа є мати – ви діти її!

5. Школярських днів вам не забуть ніколи,

Не проказати їх, не проспівати,

Як бігли ви з портфелями до школи

І вчились тут читати і писати.

6. Прощавай, шкільна скрипуча наша парта, -

Шхуна у країну добрих знань!

Шкодувати рано, ще й не варто,

Бо у серці тисячі бажань.

7. Подає в ранковій тиші школа

Дзвоника останні позивні,

І на серці терпко, як ніколи,

Ти ще учень, й одночасно – ні.

8. Сьогодні в нас велике свято

Шкільних весняних іменин.

Прийшли ми квітами вітати

Випускників новий загін.

9. Весна буяє в зелені, в цвіту,

Оновлюється вся наша країна,

Своє майбутнє, зміну молоду,

Сьогодні вас вітає Україна!

10. Шановний наш найстарший клас,

Ми від душі вітаєм вас!

Ось, дорогі випускники,

Для вас тюльпани і бузки!

 (Випускникам малюки вручають дзвіночки, а учні 11 класу першокласникам – квіти.)

Ведучий 1.

Так швидко минуло шкільне дитинство наших випускників. Якими дорослими вони стали!

Ведучий 2.

Мужні юнаки, чарівні дівчата, надаємо вам слово.

(Випускники виходять на сцену.)

В-к.

Сьогодні, дивлячись на нас, навіть, важко уявити, що декілька років тому ми бігали на перервах по коридорах, смикали за коси дівчат.

В-к.

Грали у класики і стрибали з резинкою.

В-к.

Виховували тамагочі.

В-к.

Збирали трансформерів.

В-к.

Одружували Кена і Барбі.

В-к.

А пам’ятаєте 1 вересня?

В-к.

Так!

Хвилювались, як ніколи,

Хвилювалися весь час,

Бо тоді прийшли до школи

Перший раз у перший клас.

В-к.

А як ви думаєте, що відрізняє першокласника від усіх школярів?

В-к.

Та відомо ж: маленький зріст і великий портфель.

В-к.

Один учень і родичів куча.

В-к.

Радісна посмішка і беззубий рот.

В-к.

Зуби сипляться дощем, значить в школу ми ідем.

В-к.

Якими ж смішними і безтурботними ми були!

В-к.

Скільки безглуздих запитань сипалось на голову наших перших вчителів!

В-к.

І для всіх нас у них була щира посмішка і добре слово.

В-к.

Дорогі Катерина Іванівна та Марина Миколаївна!

Ви повели нас у країну знань,

Нам дарували щирість і любов.

А скільки вилилось старань,

Щоб ми спішили в школу знов і знов?

В-к.

Спасибі, що усіх ви нас любили,

Хоч і суровими були не раз.

За те, що ви нас думати навчили,

Вам дякує увесь наш дружній клас.

В-к.

Ви навчили багатьох:

І синочків, й донечок.

Та таких, як ми, розумних,

Не було у вас діток.

В-к.

Ой, нема де правди діти,

Було всяке серед нас:

Той – у школі звик шуміти,

Той – запізнюється в клас.

В-к.

Та такого не було,

Щоб робив це хтось на зло,

Бо усі ми повсякчас

Дуже-дуже любили вас!

(Діти дарують першим вчителям квіти).

В-к.

А що далі, що ж було далі?

В-к.

А далі – одну маму-вчительку замінила інша. І так довгі сім років.

В-к.

Кожен з нас до того звик,

Що наш класний керівник

(А точніше – класна мама)

Завжди поруч, завжди з нами.

Як без неї далі бути?

Навіть важко нам збагнути!

В-к.

Мій любий вчителю, ти тільки знай:

Любов до тебе житиме завжди

Ти дав мені, що міг, вогонь той не зітлів,

Що був розпалений у серденьку тобою.

В-к.

Хороших слів сказати хочемо немало.

Ще більше добрих справ зробити вам,

Бо ви любов свою нам дарували.

Ми стали вам, мов рідними дітьми.

(Діти дарують класному керівнику квіти).

В-к.

Та у нашому шкільному житті було ще багато вчителів, яким ми теж хочемо сказати слова вдячності та нагородити дипломами:

(Вчителі виходять і стають в ряд.)

Драгункіну Валентину Миколаївну

За сильний вольовий характер, наполегливість і працездатність та вміння тримати в руках домашнє та шкільне життя.

Половян Наталію Володимирівну

За відкритий і світлий погляд на життя, за наполегливість, строгість та жіночу ніжність і чарівність.

Ребрун Віталіну Олексіївну

За відповідальне ставлення до своїх обов’язків, строгість, вимогливість та оригінальність.

Коваленко Світлану Дмитрівну

За фантазію, організаторські здібності та уміння домогтися свого.

Андрющенко Катерину Іванівну

За розуміння, лагідність, доброту і врівноваженість.

Заводовську Марину Миколаївну

За відповідальність, артистизм, уміння знайти спільну мову з дітьми.

Каплун Ольгу Борисівну

За материнське піклування, терпіння, уміння пробачати та непомітну наполегливість в досягненні результатів навчання і виховання.

Шматько Тетяну Федорівну

За материнське, доброзичливе відношення та намагання достукатися до дитячих сердець.

Драгункіна Віктора Васильовича

За великий внутрішній світ, відважність, веселу вдачу.

Петлю Андрія Васильовича

За почуття гумору, справедливість та вміння привити любов до спорту.

Коваленка Сергія Івановича

За м’якість характеру, енциклопедичні знання та щирість.

Горбаня Віктора Васильовича

За філософські погляди, оптимізм, веселий настрій і вічні мандри.

Старикова Наталія Вікторівна

За принциповість, строгість, винахідливість, знання своєї справи.

Отченашко Надію Петрівну

За чарівність, ніжність, загадковість і професійні здібності.

Чугай Катерину Михайлівну

За розуміння і любов до учнів, уміння розкрити талант і романтичність і щиру любов до своєї Батьківщини.

Михайлева Олега Володимировича

За національний колоритний талант, за приколи товариські, дружні відносини та любов до спорту.

В-к.

Ми вам не легко діставались,

Тікали із уроків, пустували,

Тож сили, що потратили на нас,

Дозвольте зараз вам компенсувать.

В-к.

Щоб себе ви з кожним днем

Почували краще,

В подарунок вам даєм

У горщику кашу.

В-к.

З нами вам було не мед –

Хто з дітей не ледар?

Тож до каші додали

Цілу ложку меду.

В-к.

А щоб ви усе ж за нами

Сумували трохи,

То у кашу ми поклали

Ще й пів ложки дьогтю.

В-к.

Щирим серцем в знак любові

Ще додати мушу:

Оці пряники медові

Хай солодять душу.

(Діти вручають кашу і пряники вчителям.)

В-к.

А техпрацівники у нас!

Всім покажуть вищий клас!

І завзято і уміло

Роблять вони своє діло.

Дошку хто прибить зуміє,

Щоб висіла навіки?

Хто підлогу швидко миє? -

Наші техпрацівники.

В-к.

Спасибі всім, хто на кухні працює:

Компоти нам варить і страви готує.

Спасибі вам за пиріжки,

За булочки та пампушки.

За свіжі огірки і моркву,

За яблука і за капусту,

Які ми їли часто й густо.

Багато каш ми різних їли

Тому ніколи не хворіли.

В-к.

Спасибі нашим кочегарам!

Зранку до ночі працюють вони,

Щоб не померзли в школі ми,

Щоб учні всі й учителі

Знаходились в теплі.

Вугілля возять в кочегарку,

На відпочинку закурять цигарку,

Вміло ремонтують печі,

Помпи крутять всі, до речі.

Дякуємо вам за старанну роботу,

За вашу вправність і за турботу.

Ми успіху вам всім бажаєм!

І знайте – ми вас поважаєм!

В-к.

Завжди у праці кожен день

Маршрут на Борщову веде.

І дощ, і в сніг він за кермом

Дітей до школи рідної везе.

Ми не забудемо ніколи

Його замашки і приколи.

Ми дядю Васю добре знаєм

Він в нас «шумахер», просто клас.

Його усі ми поважаєм,

Він у своїй роботі – ас.

Ми вам бажаємо наснаги,

Добра і ласки навіки.

Ви тільки нас не забувайте.

З любов’ю, ми – випускники!

В-к.

Ми боялись кабінету,

Що медпунктом всі зовуть,

Пахне там медикаментом,

Ще й уколи там дають.

Та без нього, без медпункту

Не були б здорові ми.

Тож з поклоном нині,

Ваші дорогі випускники!

В-к.

Ми любим вас і поважаєм щиро,

Хоч допікали інколи усі.

Бажаємо здоров’я вам і миру!

Спасибі, любі наші, дорогі!

В-к.

Що ж багато чудових людей було поруч із нами всі ці 11 років.

В-к.

Дуже хочеться, щоб нас не забували у вирі шкільного життя і, хоч трішечки, згадували.

В-к.

Згадували наші мрії, бажання, інколи сумували за нами.

В-к.

Так, настав вже час прощання…

(З’являється Нафаня.)

В-к.

Ой, а це що за поява?

Нафаня.

Ніяка я не поява! Я – Нафаня! Ваш шкільний домовий. Хух! Ледве встиг. Як же це ви так? Про всіх згадали – а я? Хіба я не допомагав вам учитися у школі? Мені пощастило, коли будинки в Раді ділили – мені ваш НВК дістався. Спочатку я засмутився, ледве топитись не пішов: біготня, малеча, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся – страх! А потім звик, освоївся. Перше-ліпше навчився дружить, потім читать, потім вже і всякі там фізики-хімії засвоїв. Та ось у травні на уроці хімії хлопці пітарди зривали! Так і я там трошки почаклував! А то б у них нічого  не вийшло! От!

В-к.

О, а ми й не знали!

Нафаня.

Та ви мені всі, як родичі: скільки я ваших огризків з-за батарей витяг, скільки дзвінків вислухав, скільки разів на контрольних хвилювався, і журнал від класної ховав, двері зачиняв – вчителів на урок не пускав. Все разом з вами спробував: і в карти грати, і на мопеді кататися, і курити починав, кинув, правда! Чесне нафанівське! І говорити по вашому можу, і танцювати. А вночі, як у школі тихо стає, вірші пишу… Ех! От така історія. Ви виростаєте, ідете далі. А я – залишаюся…

В-к.

Нафаня, а давай з нами!

В-к.

Ти ж вчився разом з нами! Тож полинемо до берегів дорослого життя, як одна сім’я!  

В-к.

І не треба буде розлучатися!

Нафаня.

Ні, не можу! Як же інші учні в школі без мене? Пропадуть! Ні, я – залишаюся! Бувайте здорові, успіхів вам! (Нафаня виходить.)

В-к.

Ну що ж, я гадаю, що настав час і нам попрощатися піснею.

Пісня «Будьте здоровы!»

1. Так будьте здоровы, живите богато,

А мы покидаем родные пенаты.

Мы славно гуляли на празднике нашем,

Нигде не видали мы праздника краше.

2. Какие сегодня красивые лица.

Пусть будут десятки в журналах водиться.

Чтоб только для счастья была ваша доля,

Пусть будут улыбки сиять в нашей школе.

3. А мы для вас будем желанные гости,

Хотим, чтоб на нас не имели вы злости.

Мы будем и дальше учиться, трудиться,

Быть может, вы будете нами гордиться.

4. Так будьте здоровы, живите богато,

А мы покидаем родные пенаты.

Мы славно гуляли на празднике нашем,

Нигде не видали мы праздника краше.      

Ведучий 1.

Право надати останній дзвоник мають :

- учень 11 класу _________________________________________________

- учениця 1 класу ______________________________________________       (Під час дзвінка ведучі читають)   

Ведучий 1.

Ось срібний голос дзвоника лунає,

Випускників останній кличе раз,

Ведучий 2.

В однім пориві всі серця єднає,

Щасливо, друзі, всім у добрий час!

(Випускники виходять. Ведучі читають).

Ведучий 1.

В далеку путь сьогодні вирушаєте,

В минуле Вам не буде вороття.

Ведучий 2.

З червоними вітрилами чекаєте

На корабель із назвою «Життя».

(Після виходу випускників).

Ведучий 1.  

Традиція у нас існує здавна:

В хвилину щастя й урочистих свят

Покласти квіти до підніжжя обеліска,

Згадати про полеглих всіх солдат.      

Ведучий 2.

Право покласти квіти до пам’ятника Невідомому солдату надається учням  10 класу.

Ведучий 1.

Свято «Останнього дзвоника» оголошується закритим.

(Звучить гімн).