Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича - УРОК № 20 Конструктивне розв'язання конфліктів. Запобігання ескалації конфлікту. Самоконтроль у кон

УРОК № 20

Конструктивне розв'язання конфліктів. Запобігання ескалації конфлікту. Самоконтроль у конфліктних ситуаціях

Мета: розвивати вміння розв'язувати конфлікти, долати негативні наслідки конфліктів, відпрацьовувати конкретні прийоми самоконтролю в конфліктних ситуаціях, виховувати толерантне ставлення до інших людей.

Матеріали та обладнання: роздавальний матеріал, відеоматеріали.

Поняття: стратегія, конкуренція, співробітництво, ухиляння, пристосування, компроміс.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. ОРГАНІ ЦІННИЙ МОМЕНТ.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальна бесіда

— З якими образами у вас асоціюється слово «конфлікт»?

— Що таке «конфлікт»? конфліктна ситуація?

— Слова «конфлікт» і «насильство» означають для вас одне й те саме чи це різні поняття? Поясніть свою думку.

— Як ви вважаєте, конфлікти завдають шкоди чи корисні?

— Згадайте прислів’я та сталі вирази про те, як поводитись у конфліктній ситуації (наприклад: «Як гукнеться, так і відгукнеться»). Висловте своє ставлення до цих висловлювань.

— Як ви зазвичай намагаєтесь вирішувати конфлікти?

Гра-змагання. Робота в групах

Гра-змагання на знання прислів’їв та цитат про конфлікти і шляхи їх подолання.

Кожна група по черзі називає прислів’я або цитату. Вислови не мають повторюватися. Перемагає команда, яка підготувала найбільшу кількість прислів’їв та цитат.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Епіграфом до нашого уроку є вислів польського педагога та громадського діяча Януша Корчака: «Треба розуміти одне одного, поважати, прощати й любити».

♦ Довідка

Януш Корчак (справжнє ім'я Генрик Гольдшміт; 1878 — 1942) — польський педагог, письменник, лікар.

Народився у Варшаві 22 липня 1878 року в інтелігентній родині. Шкільні роки провів у Варшаві, у російській гімназії. У 1898 році Корчак вступив до медичного факультету Варшавського університету. У 1914-1918 роках Корчак жив в Україні, зокрема у Києві, де, крім діяльності військового лікаря, займався облаштуванням дитячого будинку для польських дітей, а також написав книгу «Як любити дитину».

У 1940 році разом із вихованцями будинку сиріт був переміщений у Варшавське гетто. Він відхилив усі пропозиції шанувальників свого таланту вивести його з гетто і сховати від фашистів. Коли в серпні 1942-го прийшов наказ про депортацію будинку сиріт, Корчак пішов разом з 200 дітьми на станцію, звідки їх у товарних вагонах відправили до концтабору. Він відмовився від запропонованої в останню хвилину свободи і вважав за краще залишитися з дітьми, прийнявши з ними смерть у газовій камері.

Відеохвилинка. Перегляд випуску дитячого кіножурналу «Єралаш»

До уваги учнів можна запропонувати випуск 106, серія 1, 1994 р. «Битва». Це гротескова історія про те, як конфлікт між двома хлопчиками, що почався через дрібницю, переростає в масштабний бій за участю авіації, флоту та сухопутних військ.

(Або перегляд мультфільму «Конфлікт» (СРСР, 1983 рік), який розповідає про сварку, що спалахнула між сірниками з безглуздого, дріб’язкового приводу та переросла в суцільну бійку і закінчилася вельми плачевно.)

Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

Сьогодні на уроці ми ознайомимось з основними стратегіями розв’язання конфліктних ситуацій.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

І. Етапи розв'язання конфлікту

Розповідь учителя з елементами бесіди

Однією з найбільш актуальних проблем сучасного суспільства є проблема конструктивної співпраці та взаємодії.У зв’язку із цим проблема соціальних конфліктів є предметом вивчення багатьох наук, таких як філософія, соціологія, політологія, педагогіка, психологія тощо. У 80-ті роки XX ст. у багатьох країнах світу з’явилися конфліктологічні центри, а в 1986 р. в Австралії за ініціативою ООН було створено міжнародний центр розв’язання конфліктів. Останнім часом наука конфліктологія набуває дедалі більшого практичного значення. Можливо, невдовзі цей предмет вивчатиметься в школі.

Виникнення конфліктів — річ неминуча. Тому необхідно правильно реагувати при виникненні конфліктної ситуації.

Отже, сьогодні ми розглянемо кроки, які необхідно зробити при виникненні та розв’язанні конфлікту.

Демонстрація схеми «Етапи розв язання конфлікту» на дошці або аналіз роздрукованих схем (роздавальний матеріал до уроку).

Самостійна робота з текстом підручника

— Прочитайте й. обміркуйте текст підручника та дайте відповіді на запитання:

1. До яких конкретних прийомів та дій необхідно вдаватися на кожному кроці розв’язання конфлікту?

2. Які способи ви використовуєте при виході з конфлікту?

3. Який етап розв’язання конфлікту викликає у вас найбільші ускладнення? Яких знань вам хотілось би набути, щоб вдосконалювати своє вміння находити компроміси?

2. Запобігання ескалації конфлікту

Розповідь учителя

Ескалація конфлікту це ключова, найнапруженіша його стадія, коли відбувається загострення всіх суперечностей між його учасниками та використовуються всі можливості для перемоги в протиборстві. Це вже не локальний бій, а повномасштабна битва.

На цій стадії стають марними будь-які переговори або інші мирні шляхи вирішення конфлікту. Емоції часто починають затьмарювати розум, а логіка поступається почуттям. Головне завдання полягає в тому, щоб за будь-яких умов завдати якомога більше шкоди супротивникові. Тому на цій стадії можуть втрачатися первинна причина й основна мета конфлікту, а на перше місце висуваються нові причини та нові цілі. Розвиток конфлікту набуває спонтанного, некерованого характеру.

Серед основних моментів, що характеризують етап ескалації конфлікту, можна виділити такі:

створення образу ворога;
демонстрація сили і загроза її застосування;
застосування насильства;
тенденція до розширення і поглиблення конфлікту.

Тому дуже важливим є не допустити ескалації конфлікту. У будь якому конфлікті не припустимо застосовувати лайку та фізичний вплив. Цивілізовані люди завжди здатні вирішити всі непорозуміння за допомогою слів. Прагніть до конструктивного розв’язання конфлікту, не втягуйте в конфлікт сторонніх осіб. Для успішної реалізації всіх цих умов необхідно розвивати навички самоконтролю в конфліктних ситуаціях.

3. Самоконтроль у конфліктних ситуаціях

Розповідь учителя

Самоконтроль — усвідомлення й оцінка людиною власних дій, психічних процесів і станів. Поява й розвиток самоконтролю визначається вимогами суспільства до поведінки людини.

Самоконтроль — це вміння підкорити емоції власному розуму.

Людина істота недосконала, тож усвідомлення цього є першим кроком на шляху самовдосконалення. Треба розвивати силу характеру, щоб мати можливість опановувати зайві емоції, утримуватись від деструктивних дій. Важливо розуміти, що самоконтроль, уміння зупинитися — це не боягузтво, а показник внутрішньої сили та мудрості. Самоконтроль дає відчуття сили й поваги як до себе, так і до оточуючих. Самоконтроль — це вольова якість, необхідна будь-якій людині для досягнення успіху незалежно від обраного роду діяльності.

Способи самоконтролю в конфліктних ситуаціях.

заспокоїти дихання, виконати дихальні вправи;
опанувати себе за допомогою фізичних вправ або рухів.

Наприклад, стиснення кулаків тимчасово підвищує рівень самоконтролю й витримки.

Щоб ви мали можливість більш ефективно поводитись при вирішуванні конфліктів, давайте познайомимось з основними стилями поведінки в конфліктних ситуаціях.

4. Стилі поведінки в конфліктній ситуації .

Розповідь учителя

Коли людина перебуває в конфліктній ситуації, то для розв’язання проблеми їй потрібно визначити свій стиль поведінки. Це і є стратегія розв’язання конфлікту.

♦ Довідка

Стратегія — це план дій в умовах невизначеності. Це правила, згідно з якимидії, що виконуються, мають залежати від певних обставин, включаючи природні події та дії інших людей.

Стратегія — це мистецтво досягнення бажаного. Стратегія відповідає на запитання: як отримати бажане при обмежених ресурсах, при мінімальних витратах часу та сил.

Існує п’ять основних стилів розв’язання конфлікту. Класифікація ґрунтується на системі, що називається методом Томаса-Кілмена (метод розроблений Кеннетом У. Томасом та Ральфом X. Кілменом у 1972 році). Система дозволяє створити для кожної людини свій власний стиль розв’язання конфлікту. Основні стилі поведінки в конфліктній ситуації пов’язані із загальним джерелом будь-якого конфлікту неспівпаданням інтересів двох чи більше сторін.

Стиль поведінки в конкретному конфлікті визначається тією мірою, якою людина хоче задовольнити власні інтереси (діючи пасивно чи активно) та інтереси іншої сторони (діючи спільно чи індивідуально).

Якщо представити це в графічній формі, можна отримати сітку Томаса-Кілмена, що дозволяє визначити місце та назву для кожного з п’яти основних стилів розв’язання конфлікту.

Демонстрація схеми «Сітка Томаса-Кілмена» на дошці або аналіз роздрукованих схем (роздавальний матеріал до уроку.)

Сітка Томаса-Кілмена допомагає визначити власний стиль розв’язання конфлікту чи звичайний стиль спілкування іншої людини.

Для того, щоб визначити власну звичну модель виходу з конфліктів, уважно заповніть тест.

Психологічний тест «Як я ставлюсь до конфлікту»

Учні самостійно працюють з роздрукованими тестами та визначають результат (роздавальний матеріал до уроку).

Стратегії розв’язання конфліктних ситуацій. Робота в групах з матеріалом навчальних текстів.

Для роботи в групах тексти роздруковуються з роздавльного матеріалу до уроку.

Другим варіантом організації роботи на цьому етапі може бути розповідь учителя про стилі поведінки в конфліктних ситуаціях.

Стиль конкуренції

Людина, яка використовує стиль конкуренції, досить активна і здебільшого йде до розв’язання конфлікту власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена в співробітництві з інши-

ми людьми, зате здатна до вольових рішень. Така людина намагається в першу чергу задовольнити власні інтереси, не приховуючи інтересів інших, спонукаючи їх прийняти свій варіант вирішення проблеми. Для досягнення своєї мети така людина використовує свої вольові якості, і якщо її воля є досить сильною, то це їй вдається.

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати цей стиль:

кінцевий результат є дуже важливим для людини, і вона залежить саме від

свого варіанта розв’язання проблеми;

людина має достатньо авторитету для прийняття рішення, і очевидним є те, що

запропоноване нею рішення - найкраще;

рішення необхідно прийняти швидко, і людина має достатньо влади для цього;
коли людина відчуває, що в неї немає іншого вибору і їй нема чого втрачати.

Стиль ухилення

Цей підхід до розв’язання конфліктної ситуації реалізується тоді, коли людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким для знаходження рішення проблеми чи просто ухиляється від розв’язання конфлікту. Цей стиль можна використовувати, коли проблема є не дуже важливою для людини, коли вона не хоче витрачати сил на її вирішення чи коли вона відчуває, що перебуває в безнадійному стані.

Найбільш типовими ситуаціями, в яких рекомендується використовувати стиль ухилення, є:

напруга дуже велика, і людина відчуває необхідність послаблення напруги;
коли людина знає, що не може або навіть не хоче розв’язувати конфлікт на свою користь;

людина хоче виграти час для того, щоб отримати додаткову інформацію;
ситуація дуже складна, і людина відчуває, що розв’язання конфлікту вимагає надто багато від неї;

коли намагання вирішити проблему негайно є небезпечним, оскільки обговорення конфлікту може тільки ускладнити ситуацію.

Отже, іноді відхід від розв’язання конфлікту або його відстрочка може бути досить вдалою та конструктивною реакцією на конфліктну ситуацію.

Стиль пристосування

Цей стиль означає те, що людина діє спільно з іншою, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Людина діє в такому стилі, коли «жертвує» своїми інтересами на користь іншої людини, поступаючись їй чи жаліючи її.

Оскільки, використовуючи цей підхід, людина нехтує своїми інтересами, то краще так чинити тоді, коли «ставка» на позитивне рішення проблеми не дуже велика.

Стиль пристосування може нагадувати ухилення. Однак основна відмінність полягає в тому, що людина діє не сама, бере участь у ситуації та погоджується робити те, чого прагне інша людина.

Ось найбільш характерні ситуації, в яких доцільним є стиль пристосування:

людину не особливо хвилює ситуація, що сталася;
людина хоче зберегти мир та добрі відносини з іншими людьми;
людина розуміє, що кінцевий результат є набагато важливішим саме для іншої людини;
людина вважає, що інша людина може отримати із цієї ситуації корисний урок, якщо вона поступиться своїм бажанням.

Поступаючись, погоджуючись чи «жертвуючи» своїми інтересами на користь іншої людини, можна пом’якшити конфліктну ситуацію та встановити гармонію.

Стиль співробітництва

Використовуючи цей стиль, людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Цей стиль потребує більш тривалої роботи в порівнянні з іншими підходами до конфлікту, оскільки людина «викладає на стіл» потреби та інтереси обох сторін, а потім обговорює їх. Цей стиль особливо ефективний, коли сторони мають різні приховані потреби. У таких випадках буває важко визначити джерело незадоволення.

Для успішного використання стилю співробітництва необхідно затратити деякий час на пошук прихованих інтересів та потреб, для розробки способу задоволення справжніх бажань з обох сторін.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю відмежуватись;
є час попрацювати над проблемою, що виникла;
опоненти хочуть поставити на обговорення деякі ідеї та попрацювати над їх вирішенням;
обидві сторони мають однакову владу та не помічають різницю в положенні, щоб «на рівних» шукати вирішення проблеми.

Співробітництво є дружнім, мудрим підходом до вирішення завдання, визначення та задоволення інтересів обох сторін. Однак це потребує певних зусиль. Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні зуміти пояснити свої бажання, виразити свої потреби, вислухати одне одного, а потім напрацювати альтернативні варіанти вирішення проблеми.

Стиль компромісу

У середині сітки знаходиться стиль компромісу. Людина дещо поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, і інша сторона робить те саме. Іншими словами, людина погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове виконанню бажання іншої людини. Компроміс досягається на більш поверхневому рівні в порівнянні зі співробітництвом.

Ось типові випадки, в яких стиль компромісу найбільш ефективний:

обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;
інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;
задоволення бажання має для людини не дуже велике значейня, і вона може дещо змінити поставлену на початку мету;
компроміс дозволить зберегти взаємовідносини та отримати хоча б щось, ніж усе втратити.

Компроміс часто є вдалим відступом чи навіть останньою можливістю дійти будь-якого спільного рішення.

Доповіді спікерів від груп.

Обговорення результатів роботи в групах

Кожна група має порівняти запропоновані девізи з назвою стилів у конфлікті та правильно співвіднести девіз і стратегію.

Девізи:

«Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його». (Уникнення.)
«Щоб я переміг, ти повинен програти». (Конкуренція.)
«Щоб ти виграв, я повинен програти». (Пристосування.)
«Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти». (Компроміс.)
«Щоб виграв я, ти повинен теж виграти». (Співробітництво.)

— Який метод у яких випадках варто застосовувати?

— Які можливі наслідки неправильного вибору?

Висновок: важливо розуміти, що кожний із цих стилів ефективний тільки за певних умов і жоден з них не може бути визначений як найкращий.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Відпрацювання навичок самоконтролю в конфліктних ситуаціях

1. Вправа «Дихай і думай».

Коли ви хвилюєтесь, спробуйте спокійно дихати. Закрийте очі, глибоко вдихніть:

подумки скажіть: «Я — лев», видихніть, вдихніть;
скажіть: «Я — птах», видихніть, вдихніть;
скажіть: «Я — камінь», видихніть, вдихніть;
скажіть: «Я —- квітка», видихніть, вдихніть;
скажіть: «Я спокійний», вдихніть, видихніть.

Ви дійсно заспокоїтесь.

2. Вправа «Опануй себе».

Якщо ви відчуваєте конфліктні ситуації, якщо затурбувалися, розлютилися, хочеться щось кинути, є дуже простий спосіб додати собі впевненості: обхопити долонями лікті й сильно притиснути руки до грудей - це поза витриманої людини.

3. Вправа «Скинь втому».

Встаньте, розставте широко ноги, зігніть їх трохи в колінах, зігніть тіло й вільно опустіть руки, розправивши пальці, схиліть голову до грудей, відкрийте рот. Злегка погойдайтеся в боки, уперед, назад. А потім різко струсніть головою, руками, ногами, тілом. Ви стряхнули всю втому.

4. Вправа на самоконтроль «Плюс-мінус почуття».

Вправа спрямована на розвиток уміння стримувати почуття, бути холоднокровним, не піддаватися емоціям та зберігати врівноваженість у конфліктних ситуаціях.

Для вправи знадобиться гральний кубик, за допомогою якого випадковим чином викидаються числа від одного до шести.

Ця вправа може спочатку здатися дивною, оскільки вам доведеться вигадувати собі нові почуття, а також позбавлятися від них. Насправді зовсім не обов’язково в цій вправі щось дійсно переживати. Зрештою, це вправа якраз і спрямована на розвиток здатності не переживати.

Головне — не обмежувати свою фантазію.

Отже, кидайте кубик. Від числа, що випало, відніміть три. Якщо у вас вийшло «-2», тоді вам потрібно позбавитися двох своїх почуттів, «-1» — від одного, «0» — нічого не робити, «1» — придумайте й додайте собі одне почуття, «2» — два. Якщо отримали «З» (на кубику випала шістка), то вам треба зробити щось незвичайне (наприклад, зробити перекид, станцювати або прийняти якусь безглузду позу).

Вигадати й додати собі можна абсолютно довільні почуття, ніяк не пов’язані із чимось актуальним і важливим для вас. Це може бути «відчуття капловухості», «дивне лоскотання», «голод або спрага» тощо. Проявіть фантазію. «Позбавлятися» ж треба або від реальних почуттів, які ви відчуваєте в даний момент (нудьга, голод, радість тощо), або від вигаданих і доданих до цього. У кожному разі треба сказати: «Я додаю собі...» або «Я позбавляюся від...».

Кубик кидається по колу, а інші учасники можуть контролювати, щоб учні не повторювали за іншими і не повторювалися самі.

Практична робота «Моделювання ситуацій із конструктивним

розв'язанням конфліктів»

Мета: навчитися розв’язувати конфліктні ситуації.

Учні працюють самостійно на роздрукованих картках

(роздавальний матеріал до уроку).

Завдання:

Проаналізуйте запропоновані конфліктні ситуації та, користуючись схемою «Етапи розв’язання конфлікту», запропонуйте найефективнішу стратегію подолання конфліктної ситуації.

Ситуація 1

Дві подруги зібралися провести разом вихідний день. Кожна запропонувала свій варіант відпочинку: одна хотіла сходити в кіно, а інша пропонувала пройтися по магазинах.

Згоди вони не досягли та посварилися. Як їм досягнути злагоди?

Ситуація 2

Миколі на день народження подарували нову настільну гру, про яку він давно мріяв. Але маленька сестричка Миколи відразу почала плакати й вимагати, щоб їй негайно дали погратися. Микола не захотів давати гру, бо боявся, що маленька дівчина пошкодить такий бажаний подарунок. До конфлікту залучилися батьки. Як мають діяти всі конфліктні сторони, щоб подолати непорозуміння?

Ситуація З

При підготовці до шкільного концерту в 6 класі виник конфлікт. Частина класу вважала, що треба підготувати танок, а інша хотіла підготувати гумористичну сценку. Діти не змогли опанувати свої емоції, посварилися та наговорили одне одному багато неприємних слів. Що слід зробити?

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати доповіді про різноманітні молодіжні субкультури (на вибір учнів): емо, хіпі, панки, готи, рокери.Якщо діти забажають, то можуть проілюструвати доповіді костюмованими елементами та атрибутикою обраної суб-культури.

VII. ПІДСУМОК УРОКУ