Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича - УРОК № 21 Підліткові компанії. Ознаки дружніх, недружніх і небезпечних компаній

УРОК № 21

Підліткові компанії. Ознаки дружніх, недружніх і небезпечних компаній

Мета: розглянути різновиди підліткових компаній, проаналізувати основні ознаки дружніх, недружніх та небезпечних компаній, розвивати вміння відстоювати власну позицію, не піддаватися на зовнішній тиск, виховувати відчуття самоповаги та поваги до інших людей.

Матеріали та обладнання: атрибути приналежності до різних молодіжних субкультур.

Поняття: молодіжна субкультура, дружня компанія, недружня компанія, небезпечна компанія.

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Гра «Робінзонада». Робота в малих групах

Уявіть, що весь ваш клас після аварії корабля опинився на безлюдному острові. Годі сподіватися, що вас зможуть знайти. Ви опинилися перед необхідністю створити нове суспільство.

Завдання для груп: обговорити ситуацію та дати відповіді на запитання:

Яким ви хотіли би бачити таке суспільство?
Як воно мало би розвиватися?
Як ви вважаєте, з якими конфліктами вам би довелося зіткнутися?
Що ви плануєте зробити, щоб створити гуманне толерантне суспільство?
Які кроки ви вважаєте необхідними і чому?
Як ви гадаєте, чи погодяться інші на ваш план, чи його втілення буде пов’язано з конфліктами?

Обговорення притчі «Долоня і пісок»

Дівчина, гуляючи пляжем разом із мамою, запитала: «Мамо, як мені поводитися, щоб не втратити нових друзів?».

Мама подумала хвилину, потім схилилась і взяла дві жмені піску. Підняла обидві руки вгору і міцно затиснула одну долоню: пісок сипався їй крізь пальці, і що більше вона стискала пальці, то швидше сипався пісок. Друга долоня була відкритою: весь пісок залишився на ній.

Дівчинка здивовано дивилася, а потім вигукнула: «Розумію!».

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Доповіді учнів про молодіжні субкультури з елементами рольової гри

Емо

Емо (від англ. етоtіопаl — емоційний) — молодіжна субкультура, яку створили прибічники однойменного музичного жанру.

Це одна з найпоширеніших субкультур серед підлітків 13-18 років (хоча іноді трапляються й значно старші прихильники). Головне для представників емо — емоції. І вони черпають їх звідусіль — із музики, книг, кіно.

Носять зазвичай чорно-рожевий одяг, кеди, часто стрижуть волосся й залишають довгу чубрину, що закриває пів-обличчя. Волосся й нігті нерідко фарбують у чорний колір. Хлопці вдягають вузькі штанці з низьким поясом й вузькі майки з назвами рок-гуртів, ремені із заклепками. Люблять обвішуватися значками з героями американських мультфільмів і фенечками, полюбляють пірсинг, татуювання. Мета їхнього одягу — стерти різницю між хлопцем і дівчиною. Справжній емо не палить та не вживає алкоголь і наркотики, не бере участі у безладних статевих зв’язках, не зраджує своїх ідеалів.

Емо дуже чутливі, емоційні, вони протестують проти «сірого, буденного» життя. Іноді цей протест може бути небезпечним для самих представників цієї субкультури, оскільки має саморуйнівний характер.

Досліджуючи Інтернет-сайти емо, іноді можна побачити пропаганду самогубства як протест існуючому стану суспільства, як виклик дорослим. Загроза полягає в тому, що ці сай ти стають особливо небезпечними для підлітків через вікові особливості, що характеризуються ще несформованим світоглядом, підвищеною вразливістю психіки. Це призводить до негативного сприйняття світу, усвідомлення самогубства як єдиного засобу самовираження.

Хіпі

Хіпі — американський молодіжний рух, що з’явився в середині 60-х років XX ст. та перетворився на субкультуру, став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Хіпі — любителі музики, вегетаріанства й проповідники любові як вищого сенсу існування людства.

Одяг хіпі зазвичай створений з виключно природних матеріалів, оскільки використання штучних матеріалів, на думку хіпі, перешкоджає єднанню з природою. Головними атрибутами були пов’язка хіпі, фенечки, зроблені з бісеру, макраме. Також дівчата-хіпі носили сумочки, зроблені з конопель.

Крім того, будь-який поважаючий себе представник субкультури повинен був мати при собі знак хіпі — пацифік, що символізує рух за ядерне роззброєння.

У стилі цієї субкультури і сьогодні вдягаються люди творчих професій: музиканти, художники, скульптори.

Панки

Панк, панки (від англ. риnк — негарний, поганий) — молодіжна субкультура, що виникла в кінці 1960-х — на початку 1970-х років у Великобританії, СІЛА, Канаді та Австралії. Характерними особливостями є критичне ставлення до суспільства й політики.

Із панк-роком тісно пов’язане ім’я відомого американського художника Енді Уорхола.Панки відрізняються строкатим, епатажним іміджем. Вони фарбують волосся в яскраві неприродні кольори, начісують і фіксують їх лаком, гелем або пивом, щоб вони стояли сторчма. У 1980-х у панків стає модною зачіска «ірокез». Носять рвані джинси, заправлені у важкі черевики (Бг. Магіепз) І кеди (Сопуєгзє). Деякі попередньо вимочують джинси в розчині вибілювача, щоб з’явилися руді плями.

Куртка-«косуха» була перейнята як рок-н-рольний атрибут із 1950-х, коли мотоцикл і рок-н-рол були невід’ємними символами свободи особистості.

В одязі переважає стиль «Беасі», тобто «мертвий стиль». Панки наносять черепа й знаки на одяг і аксесуари. Також панки носять різні атрибути рокерських субкультур: нашийники, напульсники, браслети (переважно шкіряні, із шипами, наклепками, ланцюгами) тощо.

Готи

Готи (від англ. gothіс — варварський, грубий) — суб-культура, що зародилася наприкінці 70-х років XX століття у Великобританії на основі панк-руху. Готична субкультура досить різноманітна й неоднорідна, однак для всіх її представників тією чи іншою мірою характерні специфічний імідж та інтерес до готичної музики. Від початку будучи молодіжною, нині ця субкультура представлена шанувальниками віком від 14 до 45 років і старшими.

Розвиток готичної субкультури був тісно пов’язаний з еволюцією музичного жанру готичний рок.

Сьогодні готична субкультура поширена переважно в Європі й Північній Америці, меншою мірою — в Азії й Австралії. Вона має розвинену соціальну та інформаційну інфраструктуру — видаються тематичні журнали, підтримуються сайти, регулярно проводяться готичні музичні фестивалі.

Основними складовими субкультури є готична мода та готична музика. Готична мода дуже різноманітна і поєднує низку специфічних напрямків, проте загальними рисами для більшості з них є домінування чорного кольору в одязі, специфічна атрибутика й особливий макіяж. До готичної музики зазвичай відносять готичний рок, дет-рок і дарк-вейв, хоча також включають деякі похідні жанри, наприклад готичний метал. На розвиток готики вплинули певні літературні твори й кінострічки, а пізніше вже елементи субкультурної естетики почали проникати в масове мистецтво. Особливо тісно готична культура пов’язана з вампірською тематикою.

Готична субкультура постійно наражається на критику з різних позицій. У засобах масової інформації найчастіше тиражується спотворений, негативний образ готів. Із боку консервативних верств суспільства й релігійних організації! на адресу готів лунають різноманітні звинувачення, які частіше не відповідають дійсності. Незважаючи на те, що готи в цілому негативно ставляться до сучасного суспільства, вони здатні успішно в нього інтегруватися.

Рокери

Термін «рокери» (як і субкультура) з’явився в 1960-му році на території Англії. Спочатку він застосовувався до молоді, яка їздила на мотоциклах. Рух рокерів почав формуватися, коли стиль рок-н-рол набирав обертів, особливо завдяки легендарному виконавцю Елвісу Преслі. Імідж субкультури рокери відрізняється практичністю і майже без змін дійшов до наших днів. Вони носять «косухи» — шкіряні куртки, прикрашені різними нашивками, залізними кнопками та іншою атрибутикою. Цей напрямок дав розвиток такому руху, як байкери.

Байкери (від англ. Bike — мотоцикл) — члени мотоклубу, прихильники мотоциклу не просто як засобу пересування, а як невід’ємної частини певного стилю життя, життєвих цінностей та кодексу правил. Кожний байкер є мотоциклістом, але не кожен власник двоколісної техніки може бути віднесений до числа байкеріів.

♦ Методична порада

Якщо діти на час доповіді одягали якісь костюмовані елементи, атрибутику обраної субкультури, то після закінчення рольової гри потрібно провести «деролізацію». Це дуже важливий момент. У жодному разі не можна залишити доповідачів у їх «образах». Бо ярлики цих ролей можуть надовго прикріпитися до учнів.Форма «деролізації» може бути різною, при цьому обов'язково треба попросити вийти з ролей всіх, незалежно від того, яку роль вони виконували і чи виконували її взагалі. Наприклад, можна обговорити з кожним доповідачем, які емоції він відчував, виконуючи цю роль. Запропонувати умовно «зняти маску». Гарним виходом з ролі може бути пропозиція обійти навколо стільця або столу — і таким чином знову стати самим собою.Тільки після цього можна переходити до обговорення доповідей.

Повідомлення теми уроку, постановка мети й завдань уроку

У народі говорять: «З ким поведешся, від того й наберешся», «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти».

Для підлітків дуже важливим є відчуття своєї приналежності до певної компанії, оскільки в цьому віці спілкування з однолітками виходить на перший план. Інтереси підлітків є досить поверховими, вони часто захоплюються чимось новим, але ненадовго. При виборі захоплення підліток виявляє свою самостійність та здійснює пошуки способів і сфер самореалізації. Іноді цей пошук може привести до не зовсім благополучної компанії. Як розрізняти можливі ризики і небезпечні компанії? І навпаки, не нехтувати товариством достойних і цікавих людей. Про це й піде мова на уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Підліткові компанії. Ознаки дружніх, недружніх і небезпечних компаній

Розповідь учителя, складання опорного конспекту в зошиті

Ознаки дружньої компанії:

у дружній компанії всі члени групи відкрито спілкуються одне з одним, мають рівні права та обов’язки:

кожна людина сприймається такою, якою вона є;
спільна діяльність здійснюється на засадах взаємоповаги та взаємодопомоги;
усі члени групи ставляться одне до одного доброзичливо та з повагою, не тиснуть одне на одного;
до компанії із заохоченням приймають нових друзів, кожен член компанії в колі однолітків відчуває захищеність та безпеку;
усі члени компанії ведуть здоровий спосіб життя, осуджують шкідливі звички.

Ознаки недружньої компанії:

недружня компанія роздрібнена на невеличкі угруповання, які між собою конкурують и іноді вступають у конфлікт;
є виражена група лідерів, думка яких панує над поглядами інших членів групи;
окремі члени групи знаходяться в пригніченому становищі, з них можуть насміхатися. Це викликає відчуття самотності й дискомфорту в багатьох членів групи, адже кожен з них може опинитися в ролі пригніченого, що не сприяє розвитку почуття гідності та самоповаги;
вияв та розвиток індивідуальних якостей в таких компаніях є неможливим;
набувають значення сумнівні вияви самовираження у вигляді порушень правил поведінки, бравада шкідливими звичками (палінням, вживанням алкоголю);
я члени такої компанії не дуже охоче спілкуються за межами свого кола.

Ознаки небезпечної компанії:

небезпечна компанія має жорстку ієрархію, авторитарного лідера, якому без суперечок повинні підкорятися всі члени групи, виконувати всі його накази та завдання;
другорядні члени групи повинні бути «як усі», поведінка кожного строго визначена і не обговорюється, не приймаються жодні нарікання, поважають лише за безумовне виконання наказів лідера;
членам групи забороняється повідомляти іншим про те, що відбувається в компанії, неслухняність карається, у компанії панує атмосфера страху та небезпеки;
до оточуючих компанія ставиться звисока, члени компанії курять, вживають алкоголь, наркотики, схильні до ризикованої поведінки, здійснюють протиправні дії.

2. Вияви фізичного та психологічного насильства

Розповідь учителя з елементами бесіди

Фізичне насильство — це будь-яка фізична травма, причиною якої може бути побиття, удари, укуси, опіки або будь-яка інша фізична шкода, завдана людині. Травма може бути навмисною або ненавмисною, а також наслідком надмірних дисциплінарних вимог чи покарання.

Ознаки фізичного насильства:

переломи кісток;
відбитки предметів на шкірі;
синці або порізи, яким немає пояснень;
вирване волосся;
боязнь дорослих, у тому числі батьків;
агресія;
боязнь фізичного контакту, такого як рукостискання, обійми, будь-якого дотику.

Психологічне насильство, або емоційне, моральне насильство, — це форма насильства, що може призвести до психологічної травми, у тому числі депресії.

У багатьох психологічних дослідженнях виділяють близько 20 характерних виявів психологічного насильства, серед яких:

вербальна агресія (наприклад, висловлювання, що викликають у людини образу або роздратування);
домінантна поведінка (наприклад, обмеження спілкування людини з його родичами).

До виявів психологічного насильства також відносять дії, спрямовані на зниження самооцінки й самоповаги людини (наприклад, постійну критику, заниження здібностей людини, образи), залякування, погрози заподіяння фізичної шкоди.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Узагальнююча бесіда

— Які дружні групи (компанії) є у вашому класі, школі, на вашій вулиці?

— Чим вони займаються?

— Як вони проводять вільний час?

— Чи знаєте ви недружні або небезпечні компанії?

— За якими ознаками ви визнали їх недружніми або небезпечними?

— Як можна захистити себе, якщо вам довелось потрапити в небезпечну компанію?

— Яких неприємностей можна чекати від небезпечних компаній?

— Назвіть правила поведінки з незнайомцями.

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

— Коли мої друзі ігнорують мене, я відчуваю...

— Коли я неприязний із кимось, я відчуваю...

— Коли мої друзі піклуються про мене, я відчуваю...

— Коли я виявляю турботу про іншу людину, я відчуваю...

Моделювання ситуації

До вашого класу прийшла нова дівчина. Вона дуже сором’язлива та не може швидко налагодити стосунки з новими однокласниками. Тому вона відчуває самотність.

— Допоможіть їй — напишіть записку зі словами підтримки.

— Уявіть себе на місці дівчинки, що отримала вашу записку.

— Що ви відчуваєте?