Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

УРОК № 51

Тема. Особливості життєдіяльності ссавців.

Мета: ознайомити учнів з особливостями життєдіяльності ссавців.

Обладнання й матеріали: підручник [1], зошит [3], фотографії, малюнки, плакати, схеми, що дозволяють ілюструвати особливості будови й життєдіяльності Сcавців.

Базові поняття й терміни: клас Ссавці, особливості життєдіяльності.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

Обговорення питання

Чому ссавці демонструють складну поведінку?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя з елементами бесіди

1. Особливості ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ссавців

Зовнішній вигляд і розміри ссавців досить різноманітні залежно від умов і способу життя. Маса тіла коливається від 1,5 г (землерийка- крихта) до 150 т (синій кит). Довгі передні й задні кінцівки розташовані під тулубом, завдяки чому тварини не мають собі рівних за швидкістю пересування.

Шкіра у ссавців більш товста й еластична, ніж у тварин інших класів. Клітини зовнішнього шару — епідермісу — поступово зношуючись і роговіючи, замінюються новими, молодими. Внутрішній шар шкіри — дерма — добре розвинена, у його нижній частині відкладається жир. Похідними епідермісу є нитковидні рогові утворення — волосся.

Волосяний покрив, як і оперення птахів, — досконале пристосування для терморегуляції. Його основу становлять тонкі, м’які пухові волосини, що утворюють підшерстя. Між ними розвинені більш довгі, тверді й рідкі остьові волосини, що захищають пухові волоски й шкіру від механічних ушкоджень. Крім того, у багатьох ссавців на голові, шиї, грудях і передніх кінцівках розвинені довгі й тверді чутливі волоски — вібриси. Волосяний покрив періодично міняється. Періодичність і час линяння у різних видів ссавців різні.

Похідними епідермісу є нігті, пазурі, копита, луска й порожні роги (наприклад, у биків, козлів, баранів, антилоп). Кісткові роги оленів, лосів розвиваються із внутрішнього шару шкіри — дерми.

Шкірні покриви мають велику кількість залоз — потових, сальних, пахучих, молочних. Випар потових виділень тварини сприяє її охолодженнн?. Сальні виділення захищають волосся від намокання, а шкіру — від висихання. Секрети пахучих залоз дозволяють особинам одного виду відшукувати один одного, мітити території, відлякувати переслідувачів (тхір, скунс і ін.). Молочні залози виділяють молоко, яким самки вигодовують своїх дитинчат.

Кістяк ссавців за будовою в основному схожий із кістяком наземних хребетних, однак є деякі відмінності: число шийних хребців постійне й дорівнює семи, череп більш об’ємний, що пов’язано з більшими розмірами головного мозку. Кістки черепа зростаються досить пізно, що забезпечує можливість збільшення головного мозку в міру росту тварини. Кінцівки ссавців побудовані за п’ятипалим типом, характерним для наземних хребетних.

Способи пересування ссавців різні — ходьба, біг, лазіння, політ, копання, плавання, — що відбивається в будові кінцівок. Так, у швидко бігаючих ссавців число пальців скорочене: у парнокопитних розвинені два (треті й четвертий) пальці, а у непарнокопитних — один (третій). У тварин, що ведуть підземний спосіб життя, наприклад у крота, збільшена і своєрідно влаштована кисть. Тварини, здатні до планерування (білки-летяги, кажани), мають подовжені фаланги пальців і шкірясті перетинки між ними.

Різноманітна будова травної системи у ссавців. Зуби сидять в комірках щелепних кісток і поділяються на різці, ікла й корінні. їхнє число й форма різні й служать важливою систематичною ознакою тварин.

Наприклад, у комахоїдних велика кількість слабо диференційованих зубів, для гризунів характерний сильний розвиток однієї тільки пари різців, відсутність іклів і плоска жувальна поверхня корінних зубів. У хижих сильно розвинені ікла, що служать для схоплювання й умертвіння здобичі, а корінні зуби мають ріжучі жувальні вершини. У більшості видів ссавців зуби міняються один раз у житті.

Ротовий отвір оточений м’ясистими губами, що властиве тільки ссавцям, у зв’язку з вигодовуванням дитинчат молоком. У ротовій порожнині їжа, крім подрібнювання зубами, піддається хімічному впливу ферментів слини, а потім послідовно переходить у стравохід і шлунок. Шлунок у ссавців добре відокремлений від інших відділів травного тракту й забезпечений травними залозами. У більшості видів ссавців шлунок розділений на більшу або меншу кількість відділів. Найбільш складний він у жуйних парнокопитних. Кишечник має тонкий і товстий відділи. На межі тонкого й товстого відділів відходить сліпа кишка, у якій відбувається травлення клітковини. Протоки печінки й підшлункової залози відкриваються в порожнину дванадцятипалої кишки. Швидкість перетравлювання їжі висока. За характером живлення ссавці поділяються на травоїдних, м’ясоїдних і всеїдних.

Дихають ссавці легенями, які мають альвеолярну структуру, завдяки чому дихальна поверхня перевершує поверхню тіла в 50 разів і більше. Механізм дихання зумовлений зміною об’єму грудної клітини за рахунок руху ребер і притаманного ссавцям особливого м’яза — діафрагми.

Кровоносна система ссавців принципових відмінностей від такої, як у птахів, не має. Завдяки високій інтенсивності процесів життєдіяльності й високорозвиненій системі терморегуляції, в організмі ссавців, як і у птахів, підтримується постійна висока температура.

Тазові нирки ссавців подібні за будовою до нирок птахів.

Головний мозок ссавців має відносно великі розміри через збільшення обсягу півкуль переднього мозку й мозочка. Розвиток переднього мозку відбувається за рахунок розростання його даху — мозкового склепіння, або кори мозку.

З органів чуття у ссавців краще розвинені органи нюху й слуху. Нюх тонкий, що дозволяє упізнавати ворогів, відшукувати їжу й один одного. Орган слуху у більшості ссавців розвинений досить добре: крім внутрішнього й середнього відділів сформувалися зовнішній слуховий прохід і вушна раковина, що підсилює сприйняття звуків. У порожнині середнього вуха, крім стремінця, як і у земноводних, плазунів і птахів, у ссавців знаходиться ще дві слухові кісточки — молоточок і ковадло. У внутрішньому вусі розвинений чутливий апарат сприймання звуку — кортіїв орган.

Гострота зору й розвиненість очей у ссавців різні, іцо пов’язано з умовами існування. У тварин, що живуть на відкритих просторах (антилопи), очі більші й зір гостріший, у підземних видів (кріт) очі редуковані.

Розмноження ссавців характеризується внутрішнім заплідненням, дрібними розмірами яєць (0,05—0,2 мм), позбавлених запасних поживних речовин, живородінням (за винятком деяких видів), облаштовуван- ням більшістю видів для дітородіння спеціальних гнізд, а також вигодовуванням немовлят молоком.

У більшості видів ссавців внутрішньоутробний розвиток (вагітність) пов’язаний з утворенням у самок плаценти (або дитячого місця). Через плаценту встановлюється зв’язок між кровоносними судинами дитячого й материнського організмів, що дозволяє здійснювати газообмін у тілі ембріона, приплив поживних речовин і видалення продуктів розпаду.

Тривалість внутрішньоутробного розвитку у різних видів різна: від 11—13 діб (у сірого хом’яка) до 11 місяців (у кита). Кількість дитинчат у виводку також сильно варіюється: від 1 до 12—15.

У невеличкої групи ссавців плацента не розвивається, і вони розмножуються відкладанням яєць. Але в тому чи іншому випадках дитинчат вигодовують молоком, що містить необхідні для розвитку органічні й мінеральні речовини.

Після завершення молочного вигодовування зв’язок між батьками й потомством ще якийсь час зберігається. Він необхідний для передачі індивідуального досвіду батьків потомству. Пари у більшості ссавців утворюються на один сезон розмноження, рідше на кілька років (вовки, мавпи).

Ссавці — вищий клас хребетних тварин, що вінчає всю систему тваринного світу. Ссавців, які живуть у наш час, нараховується понад 4500 видів.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

Робота з підручником

Школярі працюють‘із малюнками на с. 221—223, ознайомлюючись із особливостями життєдіяльності ссавців. Потім вони читають текст на с. 221—223.

Перевірити свої знання учні можуть, відповівши на запитання 1—4 на с. 224.

Робота із зошитом

Виконати завдання в зошиті [3, с. 74—75].

V. Самостійна робота учнів

Учні ознайомлюються з рубрикою «Запам’ятайте найважливіше» на с. 223, при необхідності записують висновки в зошит.

VI. Підсумки уроку

Школярі самостійно підбивають підсумок уроку, звертаючи увагу на ті нові знання, яких вони набули в процесі цього уроку.

VII. Домашнє завдання

У підручнику [1] прочитати § 49, відповісти на запитання 5—7 після параграфа на с. 224.

У зошиті [3, с. 74—75] виконати завдання.

Цей матеріал з subject.com.ua 

Розробки уроків