Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

Випускників колишніх, рідно школо, привітай!

 Сценарій підготувала Коваленко Світлана Дмитрівна

Ведуча. Добрий вечір, дорогі наші друзі! Доб­рий вечір.  Правда,  чудова ця фраза?  Вона нас зближує відразу.

Сьогодні, гадаєм, якраз буде вчасно,

Щоб був у вас дійсно чудовий настрій.

Упоравшись з ділом, хіба вам не варто

Зустрітися з друзями, піснею й жартом.

Ведучий. Шановні гості! Сьогодні школа гос­тинно   відчиняє   двері,   запрошуючи   своїх   ко­лишніх учнів на вечір зустрічі, на добру і щиру розмову.

Ведуча. Наснаги миті й щастя невдаваного,

Учительські думки і сміх дітей -

Усе це, наче пережите заново,

Вмістилося у слові «ювілей».

То є чуття неясного походження,

Що школа - це немов частина нас...

І ось сьогодні - істини народження

І розуміння прийшов час.

Ведучий.

Сьогодні школа зустрічає найдорожчих гостей!

Ведуча. Тож привітаємо гучними оплесками наших ювілярів - випускників 1958, 1968, 1978, 1983 і 1988 років. (оплески)

Ведучий. У швидкоплинності часу зворушливою симфонією завжди звучала для вас мелодія шкільного дзвоника. Ось і зараз, як відгомін далекого дитинства, в яке неможливо повернутися, він прозвучить для вас.

(Дзвенить дзвінок.)

Ведуча. Школа - дорогий і близький дім для кожного, хто навчався в ній, який навіки залишається у пам'яті. Адже тут промайнули найкращі роки життя - роки безтурботного ди­тинства. І навіть через багато літ, коли прига­дається школа, дивний промінь торкнеться наших вуст і очей, як сьогодні ваших, дорогі випускники. (Пісня «Вечер школьних друзей»)

Ведучий. Не за синіми високими горами,

Не за дальніми глибокими морями,

А в селі казковім, мальовничім

Нас до себе рідна школа кличе.

Ведуча. Наша школа! Священна колиска

Науки, любові й добра!

Де б не були ми - далеко чи близько –

Наснагу черпаєм з її джерела.

Вірим, що дух її ніколи не згасне,

Вона мудрість народу, ясна зоря.

Живи й процвітай, наша школо прекрасна.

Для миру, для щастя, любові й добра.

Ведучий. Школа… Навчання в ній поволі й безпо­воротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань,   тим   чарівнішими   і  милішими  серцю здаватимуться  її обриси.   Адже  в стінах  рідної школи ти сам собі Кутузов і Рафаель. І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, про­буджена   у   нескінченному   ряду   арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача - все це творить із нас найдовершенішу суть самої приро­ди, ім'я якій - Людина!

Ведуча. Дорогі гості!

Ви прилетіли ключем журавлиним

У школу, яка радо вас стрічає,

Тож із вітальним словом щирим

Наш директор вас усіх вітає.

(Слово надається директору школи).

Ведучий. У нас сьогодні незвичайний вечір –

це свято дружби, урочистий зліт.

Прийміть же, друзі, теплий і сердечний

Шкільний і щирий наш привіт!

Ведуча. Сьогодні в залі зібралися свідки і учасники ба­гатьох шкільних подій. Всіх вас об'єднує одна спільна подія – це зустріч з рідною школою, зустріч із дитинством та юністю.

Ведучий. Ми бажаємо вам приємних спогадів, радісних хвилин спілкування з одноклас­никами, друзями, вчителями. Тож весело і дружно крокуйте шкільними стежками.

Ведуча. Шкільні стежини — це чималий відрізок часу.

Ведучий. Справ було чимало: добрих і благородних, мудрих і повчальних, радісних і сумних, а також кумедних.

Ведуча. Цікаво було б пригадати випускникам щось кумедне з їхньо­го шкільного життя.

Ведучий. Ну, що ж, у такому випадку вся увага на сцену.

Сценка «Шкільні будні»

(Виходить на сцену вчитель.)

(Виходить хлопець. Несе портфель, з якого ллється вода.)

Вчитель. А що це ти несеш у портфелі?

Хлопець. Альбом, зошити, книжки, ручку.

Вчитель. Але ж вони у твердому стані, а з твого портфелика щось ллється.

Хлопець. Я ж казав бабусі, що не треба мені соку, а вона? І що тепер буде?

(Хлопець повертається, вибігає.)

(Виходить дівчинка, промовля­ючи скоромовку.)

Вчитель. А що це ти сама із собою розмовляєш?

Дівчинка. Учора вчитель перевіряв, скільки слів за хвилину ми читаємо, а сьогодні, мабуть, перевірятиме, скільки слів за хвилину ми промовляємо. От я й тренуюся.

(Дівчинка виходить, промовляючи скоромовку.)

Вчитель. Ось звідки любов до розмов у жінок — із шкільних стежок.

(Виходить хлопець, пише крейдою по стільчику.)

Вчитель. А що це ти господарюєш?

Хлопець (злякано). Та я... нічого, я протирав стілець... (Ховає крейду, витирає руки.)

Вчитель. І протер?

Хлопець. Так, звичайно.

Вчитель. І я можу бути впевненою, що не забрудню свою сукню?

Хлопець. Так.

Вчитель. Ти вибач, але я останнім часом така недовірлива. Попрошу, присядь ти.

Хлопець. Тут ваше місце, а моє — за партою.

Вчитель. Будь ласка, будь джентльменом.

(Хлопець сідає, встає і швидко вибігає.)

 (Вибігає дівчина і мовчки стоїть.)   

Вчитель. Аліно, ти чого це запізнилась? І де твої підручники? А зошити?

У нас хіба урок мовчання? (Дівчина мовчить.) Який у нас урок? (Дівчина мовчить.) Ох, коли так, то нехай буде перерва.

Дівчинка. Ура! (Вибігає.)

Вчитель. Так,  правильно, урок мовчання закінчився, можна і заговорити.

 (Заходить хлопець із перев 'язаною щокою.)

Вчитель. Що це з тобою?

Хлопець. Гм... гм... зуб...

Вчитель. Зараз я вирішу твою проблему. Саме сьогодні у школі є лікарі, тому уроки відміняються.

Хлопець (знімаючи шарф). Це що ж і контрольної з алгебри не буде?

Вчитель. Сьогодні не буде, а завтра — так.

Хлопець (замотуючи шарф). Ой, я і не знаю, чи ті лікарі мені допоможуть. Гадаю, зуб і завтра болітиме. (Виходить.)

Вчитель. Ох і вередливий зуб. Нюхом чує контрольну.

(Виходить зі сцени.)

Ведуча. Випускники!

Ми знаємо, вам хочеться зустрітись

З учителями, що вели ваш клас,

І успіхами з ними поділитись,

Й тривогами, що на душі у вас.

І про здоров'я щиро запитати,

І побажати радості й добра.

Уклін земний усім їм передати,

Щоб доля в них щасливою була.

Ще хочеться, звичайно, пригадати

Історії веселі і сумні.

Учителям спасибі всім сказати

За те, що вчили бути вас людьми!

Ведучий. Минають роки, але ми завжди згадуємо і будемо згадувати своїх вчителів. Саме вони навчали нас  першої літери, виховували в нас вміння розуміти   прекрасне, палко   любити свою Батьківщину. Вчили розумного, доброго, вічного! Тож на зустріч ми запросили сьогодні не ли­ше вас, а й вчителі, які все своє життя присвятили дітям.

Ведуча. Моя вчителько - муза свята,

Вже димком ваші коси взялися...

Пролетіли, промчали літа,

І в останнім шумлять падолисті.

Але те, що засіяли ви,

У дитячій душі обізветься.

Моя вчителько, довго живіть –

Моя муза пресвітлого серця.

Без шовків дорогих і прикрас.

Безкорислива, строга і мудра,

Скільки раз ви заходили в клас,

Скількох ви виводили в люди.

Ведучий. Ми запрошуємо на сцену класного керівника випуску____ року   …………………………………………………………………………………….

(Виступ вчителя.)

Ведуча. Хай минають вас кривди і біль,

Хай здоров'я росою іскриться.

Хай скроні не сріблить печаль і журба,

І многими будуть щасливі літа.

Ведучий.

У школі сьогодні свято,

Зібралось гостей багато.

Прийшли у наш спільний дім

Люди кількох поколінь.

Ведуча. Після закінчення школи розлетілися хто куди: Далекий Схід, Сибір, Москва, Казахс­тан, Тула, Харків. Великі будови країни, цілина. П'ятдесят років у спогадах, подумки поверталися вони до рідної школи, друзів, згадували вчителів. А сьогодні доля зробила для багатьох із них справжній подарунок - вони зустрілися!

Ведучий. В нашому залі присутні випускники, які закінчили школу 50 років тому. Запрошуємо їх на сцену! (Читає список).

Ведуча. Ми раді бачити вас у цьо­му залі. Ви - наші самі почесні учні. Назвіться і розкажіть, будь ласка, коротенько про себе.

Дозвольте задати вам декілька запитань.

- Що найбільше запам’яталося Вам зі шкільного життя?

- Які у вас зараз відчуття від зустрічі з однок­ласниками, яких ви не бачили багато років?

Ведучий. Дякуємо вам, що завітали до нас, розповіли про себе і поділилися своїми шкільними спогадами . Просимо вас зайняти свої місця в залі.

Добра і радості бажаєм, здоров'я вам на всі літа.

Хай сонце весело сіяє, в душі завжди цвіте весна!

Цей музичний дарунок для вас!

(…………………………………………………………………………………..).

Ведуча.

Життя іде. А де його причали?  

Літа пливуть невпинно, як вода.

Здається, вчора юність ще буяла.

Цвіла, неначе квітка золота.

Минулі дні лишають нам душевний смуток,

Що не помітили, як юність вже пройшла.

Весна шкільна -   букет із незабудок,

Знов на поверхню в нашій пам'яті спливла.

Сьогодні на зустріч зі школою прийшли випускники, які закінчили школу 40 років тому. Запрошуємо їх на сцену. (Читає список).

Ведучий. Пропонуємо і вам трішечки розказати про себе.

- Чи збиралися ви на зустрічі раніше, чи для вас це перша зустріч? Чи багато вас було?

- Чи пам'ятаєте свій випускний бал? Яка тоді була традиція його проведення?

- Пригадайте якийсь яскравий момент з вашого шкільного життя.

Ведуча. На цьому наша коротка екскурсія в ваше ми­нуле закінчилась. Просимо вас зайняти місця в залі.

Хай щастя панує у вашому домі,

І успіх хай буде в усьому завжди.

Хай Матінка Божа вас оберігає

Від зла та недуги, від горя й біди.

Прийміть привітання від наших учнів.

(………………………………………………………………………………).

Ведучий. А ми переходимо до спілкування з  випуск­никами, які закінчили школу 30 років тому. (Читає список).

Ведуча. Вітаємо вас! Назвіться і розкажіть про себе.

- А зараз повернімося у дитинство і трішечки пограємо. Ось цей кубик ви передаєте з рук в руки до тих пір, поки не закінчиться вірш, який я буду читати. В чиїх руках він опиниться, той дасть відповіді на моє запи­тання.

Тож розпочинаємо…

Кубик

Ти біжи, веселий кубик.

Швидше, швидше поміж нас.

І в кого лишився кубик,

Той розкаже щось про нас.

1. Ваша улюблена казка, герої якої вам найбільше сподобались і запам'ятались з дитинства?

2.  Що найбільше з того, що ви вчили у школі, пригодилося вам у житті?                                                                                            

3. Що найбільше допомагає вам виходити із складних життєвих си­туацій?

4. Чи пам'ятаєте ви своє перше побачення? Чи вірите у кохання з першого погляду?

5. А з ким ви сиділи за партою у першому класі? А в останньому?

Ведучий. Дякуємо вам за цікаву розмову. Просимо зайняти свої місця.

Тож дай вам, Боже, у мирі проживати,

Щоб завжди руки мали ремесло,

Щоб працювали в нашій Україні,

Щоб легко і щасливо вам було!

Це вітання  учні підготували для вас.

(………………………………………………………………………………….).

Ведуча. Сьогодні завітали до нас і учні, які закінчили школу 25 років тому. Це випускники 1983 року. Будь ласка,  запрошуємо вас на сцену: (список ).

Ведучий. Розкажіть і ви коротенько нам про своє життя після закінчення школи.

- Пригадайте якийсь кумедний випадок зі шкільного життя?

- Яке шкільне свято найбільш запам’яталось Вам?

- А які гуртки та секції працювали у школі в той час?

- Чи пам’ятаєте свій випускний вечір і що найбільш запам’яталось?

- Чи була улюблена пісня класу? Яка?

Ведуча. Дякуємо вам за добрі спогади. Просимо вас зайняти місця в залі.

Життя одне та треба так прожити,

Щоб внукам теж співали солов'ї.

Коли є віра, то нема вагання.

Коли любов на все життя одна.

Тож сонця вам, наснаги і дерзання.

Сто літ прекрасних, чистих, як весна!

Вас вітають учні нашої школи.

(……………………………………………………………………………………)

Ведучий.

20 років, як розправили ви крила,

20 років, як залишили свій клас,

20 років, мов хвилина пролетіли,

І сьогодні ми вітаємо всіх вас!

Запрошуємо на сцену випускників 1988 року.

 (Читає список).

Ведуча. Ви вперше завітали на зустріч випускників і ми хочемо дізнатися, як склалося ваше життя після закінчення школи.

- А зараз пропонуємо вам невеличку гру: я передаю вам коробку – ваше завдання: під музику передати її з рук в руки – на кому закінчиться мелодія, той відкриває коробку, дістає запитання і дає відповідь на нього.

- Який випадок вам найбільше запам’ятався зі шкільного життя?

- Вивчення якого предмету вам давалося найлегше?

- Чи одержували ви в школі двійки, як на це реагували ваші батьки?

- Яке доручення виконували ви в школі, в класі?

- Чи часто вас викликали до директора в кабінет?

- Чи підтримуєте зв'язок з однокласниками після закінчення школи?

Ведучий. Дякуємо вам. Займіть, будь ласка, свої місця в залі.

Нехай же буде вам небо високе,

Яснеє сонце і світлая путь.

Щастя, успіх і світ широкий,

І мрії радістю проростуть.

Це вітання для вас.

(…………………………………………………………………………………)

Ведуча. Сьогодні свято спогадів і свято сподівань,

Минулого й майбутнього - прекрасна й світла мить.

Та в мить таку ми згадуєм щоразу

Людей, котрі не з нами тут,

Тих, хто навіки перейшли життя межу,

Та в пам'яті живі і вічно будуть жити.

Ведучий. Доля вносить свої зміни в людське життя, і сьогодні не змогли прийти на зустріч ті ваші однокласники  та вчителі,  які  відійшли у вічність.                      

Ведуча. Пропоную пам'ять про них вшанувати хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання).

Ведуча.

Наша школа дуже світла,

Вона завжди гомінка,

Метушлива і проворна,

Бо господар - дітвора.

Щодня до школи діти поспішають,

У школі радо вчителі їх зустрічають,

Ведучий.

Школа, школа - вулик ти дитячий,

Ну а діти, як бджолиний рій,

Вчаться тут і йдуть сюди терпляче

І беруть початок з нього свій.

Ведуча.

Вчителі наші - люди прекрасні,

А наша школа - ніби весна,

Живе тут і пісня, легенда і казка.

Кращої школи у світі нема.

Ведучий.

Нехай у цьому залі, у цей час

Лунають оплески гучніше,

Бо багато років школі нашій

Й вона - одна з найкрасивіших!

Ведуча. ………………………………………………..пісня про Артемівку.

Ведучий.

Ми тепло тут зустрілись з вами

І ще зустрінемось не раз,

Хай буде наше свято школи

Як добра пам'ятка для вас.

Ведуча. І на останок ми хочемо вам побажати:

Хай все буде успішно і надійно,

Хай у всьому щастить неодмінно,

Все в цьому році владнається,

І хай доля, як пісня, співається.

Ведучий. На цьому наша святкова програма закінчується, дякуємо, що завітали до нас. А продовжити вашу зустріч пропонуємо  по класах. В нашій школі працюють музеї, пропонуємо вам їх відвідати. Прикріплені керівники вас будуть супроводжувати.