Особистий сайт Коваленка Сергія Івановича

Роботу підготувала  Коваленко Світлана Дмитрівна

Ведучий:   Доброго дня, дорогі вчителі, випускники!

Ведуча:     Доброго дня,  дорога  наша  шкільна  родино!

Ведучий: Сьогодні свято в нашій рідній школі

                 Сюди прийшли її випускники,

                 Яких, як мати рідна до порогу

                 Вона випроводжала всі роки.

Ведуча: Дарувала ласку, ніжність і турботу

       Багато минулих в праці літ,

       І от усі зібралися сьогодні,

       Щоб принести їй свій палкий привіт.

Ведучий: Сказати щире, від душі спасибі

       І поклонитись низько до землі.

       Хвилюючись, промовивши, про себе,

       «О, як було тут хороше мені!»

Ведуча: В усіх святкові, і щасливі лиця

       І радісно стурбовані серця.

       Сьогодні свято – зустріч традиційна,

       Матуся - школа наша, всіх стріча.

Ведучий:   І ми вітаєм щиро всіх присутніх

       Учителів, випускників, гостей.

      І хай залишиться у пам’яті майбутніх

      Ця неповторна зустріч - випускників!

Ведуча:  Приємного вам вечора, дорогі друзі! Ми  завжди  раді  бачити вас тих, кому не байдужа  сьогоднішня зустріч.

Ведучий:  Голубими птахами у цьому залі злітатимуть сьогодні задушевні, щирі   слова, струшуватимуть спокій, маревне мерехтіння спогадів, що бентежитимуть думку, чаруватимуть душу.

(Звучить  пісня  "Вечер  школьных  друзей)

Ведуча: Шановні випускники! Ваші стежки – дороги злилися сьогодні в одну-єдину, яка вас повернула в дитячо-юнацькі роки, привівши до храму науки, до рідної школи! Тут все, як колись: дзвінко щебече дітвора, весь час заклопотані вчителі... лише ви вже не ті, бо за вами – дороги життя, такі різні і такі нелегкі... Адже ніхто не в силах зупинити час.

Ведучий: Та сьогодні вам випускникам, належить творити диво: лише ви можете зупините час,  повернути його назад в ті найщасливіші роки, коли світ переливається кольорами веселки, пробуджуючи в кожному серці веселкові надії. То ж бажаємо вам приємної мандрівки в шкільні роки!

Ведуча: Мені здається, що коли ви переступили поріг рідної школи, то у вас з’явилося бажання пройтися шкільними коридорами, з друзями посидіти за своєю партою, зустрітися в рідному класі.

(Дівчинка та хлопчик в шкільній формі заходять до залу й дзвонять шкільним дзвінком, піднімаються на сцену й дзвонять.)

Ведучий:   Продзвенів  шкільний дзвінок

Щиро, любо і сердечно,

Під який ви кожен раз

Йшли у школу, в рідний клас…

Ведуча: Пролунав шкільний дзвінок, але тепер, дорогі гості-випускники, він кличе не в шумний клас, не на уроки, а просить пригадати шкільні роки, такі багаті на прекрасні спогади.

Ведучий:   Дитинство залишило вас,

Та й юність у гостях не забарилась.

Той час, що разом ви у школі провели,

                Разом згадаємо, щоб душа й серце звеселились.

Ведуча: На світі безліч тягнеться доріг

Одні – як мудрість, інші в терен цвіті,

А поміж них, крізь промені проліг,

До школи шлях, що найкоротший в світі.

Ведучий: Десь там  відбилися і ваші сліди,

Десь там найкращі весни відшуміли,

На скронях сніг густий вже сивини

А ви ідете, йдете сюди не сміло.

Ведуча: Йдете, бо тут, ваша любов і біль,

Солодких мрій і спогадів причали.

О, як це добре, що шляхи до шкіл

Забудь-травою не позаростали.

Ведучий:   Шановні  випускники,  зі  словами-привітання  до  вас  звертається нинішня господарка школи  - директор – Драгункіна Валентина Миколаївна.

(Виступ  директора.)

Ведуча:  Опановувати світ науки вам допомагали вчителі, які сьогодні працюють в школі, і які вже на заслуженому відпочинку, і ті, яких, нажаль, вже немає.  Завжди з теплотою в серці будете згадувати їх: добрих, терплячих, неспокійних, завжди з іскорками любові в очах. То ж привітаємо вчителів бурхливими, вдячними   оплесками. (Звучать оплески)     

Ведучий: Цей день по праву належить учителям,

                 І він осяяний мільйонами зірок.

                Хай ваша посмішка, як сонце, сяє нам,

               Щоб пам’ятали ми повік ваш золотий урок.

Ведуча: Життя, наче потяг, що зупиняється на станції  «Школа».  А далі  - у кожного свій маршрут, свої життєві далі і зупинки, свої пасажири, свої болі й тривоги,  радощі й успіхи.  Та в усіх вас була спільна зупинка,  і хоча немає станції, де приймають у минуле поїзди, та на зупинці під назвою  «Школа» завжди вам раді.

Ведучий:   Бо тут є вчитель - дбайливий садівник,

Що прихиляється до гілки,

Перекладає мудрість книг

В дитячі маленькі голівки.

Ведуча:   Та ще й настроює серця

                 На щирість, вроду яснооку

                 На все життя аж до кінця –

       Іде продовження його уроку.

Ведучий: До своїх маленьких хлопчиків та дівчаток  з вітальним словом   звертається класний керівник 1971 року – Біленський Іван Андрійович.

    Слово надається класному керівнику випускників 1986 року - Шматько Тетяні Федорівні.

(Виступ вчителів)

Ведуча: Дорогі випускники школи,

Ведучий:   Прийміть вітання наші щирі,

Ведуча:   Хай доля ваша розквіта,

Ведучий: Нехай в здоров’ї, щасті, мирі

Рясні красуються літа.

Ведуча:   Нехай любов незгасно світить,

Хай сонце радісно сія.

Ведучий: Нині – для вас – пісні найкращі

               І найласкавіші слова.

(Концерт учнів)

1. Музичне попурі – 6 кл.
2. Пісня «Про лешего» - Юля і Настя 6 кл.
3. Пісня «Старинные часы» - Віта і Марина 11 кл.
4. Пісня «Про маму» - Даша 6 кл.
5. Пісня «Мама» - Аліна і Рита 11 кл.
6. Пісня «Лада» - 5 кл.
7. Пісня і танець «Вечір зустрічі» - 7 кл.
8. Пісня «Напишу листа» - Аня 8 кл., Олена 9 кл.
9. Пісня «Пусть вам повезет в любви» - Віта і Марина 11 кл.
10.  Пісня і танець зі свічками «Возьми мое сердце» - Михайлев, Аліна 11 кл, 9 кл.

Ведучий: Сьогодні свято спогадів і свято сподівань.

Минулого й майбутнього прекрасна й світла мить.

Та в мить таку ми згадуєм щоразу

Людей котрі не з нами тут:

Ведуча: Тих, хто навіки перейшли життя межу

Та в пам’яті живі і вічно будуть жити.

Ведучий:   Доля вносить свої зміни в людське життя, і сьогодні не змогли прийти на зустріч ті ваші однокласники й вчителі, які відійшли у вічність.

Ведуча: Шановні  друзі!  Цінуйте,  шануйте  друзів-однокласників, у  своїх  серцях  навіки  закарбуйте  імена рідних вчителів.             

Ведучий:   Вшануємо  пам’ять  про  цих  дорогих  нам  людей  хвилиною     мовчання.                         

(Хвилина  мовчання)

Ведуча:  За далекими порогами юності залишилася рідна школа. Та світліше стає серед цього невпинного бігу робочих буднів, серед невідкладних справ, коли знаєш, що у рідному селі, серед помужнілих роками ровесників, малиново зоріють неповторні юнацькі спомини і ясніють вікна рідної школи, й звуть лебединою піснею далекого шкільного дзвоника.

Ведучий:  У  гербарію пам’яті  роки  проведені  за  шкільною  партою  є   найяскравішими,  найдухмянішими  квітами.  Кожна  пелюсточка,  дарма  що  підсушена  плином  часу,  дихає  дитинством,  кожна  стеблина,  дарма  що  скручена  досвідом,  утраченою  безтурботністю,  випромінює  життя.

(Пісня «Школьний вальс» - Старикова Н.В.)

Ведуча: Давайте разом із вами повернемось у те далеке шкільне минуле.

Ведучий:  Ми  пропонуємо пригадати його нашим наймолодшим  гостям,  випускникам 1991 року.

Ведуча:  У  вас  на  уроках  було  всього вдосталь:  і  радощів,  і  смутку,  перемог,  злетів,  невдач, курйозів.                        

Ведучий:   І  хоч  вас  нині  немає  в  школі,  але  життя  в  ній  не  дуже змінилося, за  двадцять років.

Ведуча:     Щоденні  клопоти,  хвилювання  на  уроках,  які  здаються нескінченними.

Ведучий:   Такі  ж  як  і  колись  коротенькі  перерви,  а  як  хочеться  їх продовжити

до  безкінечності.

Ведуча:     Двадцять  років – це ж  не  так  багато. 

                   А скільки  в школі в вас було  подій?

                    Приємно  всім  сьогодні  розказати

                    Про  здійснення  хоча б частинки  заповітних ваших  мрій.

Ведучий:   Вперше запрошуємо на сцену  випускників 1991 року. (Читає список)

Нам цікаво знати  про ваше  сьогодення.

(Виступ випускників.)

Ведучий:  Школа, навчання - все поволі й безповоротно відпливає у минуле. І чим довшою буде відстань, тим чарівнішими й милішими серцю здаватимуться її обриси.

Ведуча:  І перша буква, схована у магії слова, і перша цифра, пробуджена у нескінченному ряду арифметичних знаків, і перше кохання, і перша невдача – все це творить із нас найдовершенішу суть самої природи, ім’я їй  - Людина!

Ведучий:   Дуже  швидко  плине  час.  Щорічно  від  шкільного  берега   дитинства  під           парусом  надії  у  далеку  дорогу  життя   вирушають  випускники  школи.                                                                                                       І  ось  настав  такий  день  для  учнів 1986  року. Молодих, мрійливих  юнаків  та  дівчат  випроводжала  школа  25 років  тому.

Ведуча:    Екзамен на мужність, екзамен на зрілість

В своєму житті ви складали не раз,

Бив вітер в обличчя, холодний, пекучий,

І доля не завжди всміхалась до вас.

Ведучий:   У злеті росли, гартувалися крила

І згадка про школу вас гріла теплом.

Учитель назавжди в серцях вам залишив

Оте найдорожче, що зветься добром.

 Ведуча:    Запрошуємо  вас  до  спогадів  про  цікаве,  шкільне  життя  в  стінах  школи,  шановні  випускники  1986  року. (Читає список)

 (Виступ  випускників )

Ведуча: 1981 рік.  Життєвий  шлях  учнів  цього  випуску,  як  і  всіх  випускників  нашої  школи  починався  зі  шкільної  парти  з  мрій,  сподівань,  непередбачених  обставин.

Ведучий: Незабутні  роки  шкільної  юності  залишились  у  вашій  пам’яті,   і  перше  кохання,  перші  світанки  успіхи  та  невдачі.

Ведуча: Скільки  прекрасних  справ  на  рахунку  випускників,  які  30-років назад  успішно  закінчили  нашу  школу.  Як і в школі були дружною, веселою класною родиною.

Ведучий:  Ніби вчора збиралися разом в похід чи на екскурсію. Вболівали, судили й приймали участь в спортивних змаганнях.

Ведуча:  Отримували подяки й нагороди  за активну  участь у шкільних та позашкільних справах .

Ведучий: Тож запросіть і нас  у  ваші  спогади  про  далекі  шкільні  роки - випускники  1981  року.  (Читає список)

(Виступ випускників)

Ведучий: Рік 1971… 40 років минуло з того часу коли лунав останній шкільний   дзвінок для цих випускників, які до сьогоднішнього дня залишились молодими душею й серцем і не забувають стежини до рідної школи.       

Ведуча: Запрошуємо продовжити нашу сторінку спогадів випускників 1971 року. (Читає список)

 Ми хочемо поринути в ваше далеке шкільне минуле.  Знову побувати разом з вами  в незабутніх поїздках на екскурсіях,  пережити хвилювання під час отримання нагород за успіхи й  досягнення в спорті.

(Виступ випускників.)

Ведуча: Сьогодні присутні найстарші випускники Артемівської школи, які закінчили її 50 років тому.

Ведучий:   Запрошуємо  до  спогадів  про своє цікаве, неповторне  шкільне  життя шановних  випускників  1961  року. (Читає список)

(Виступ  випускників.)

Ведуча:   Школа  рідна,  як  світла  мрія,

                Як  натхнення,  як  пісня  пісень

                Ти  у  кроні  сивин  не  старієш,

               Ти  яснієш,  як  сонячний  день.

Ведучий: Спогади  про  школу  будуть завжди з  вами.  Зворушлива  мелодія шкільного  дзвоника  супроводжуватиме  їх   протягом  багатьох  років.

Ведуча: І  нехай  ця  мелодія  завжди  лунає  золотою  симфонією  у  вашій  душі,  як  відгомін  дитинства,  у  яке  неможливо   повернутись.

(Діти дзвонять у дзвінок.)

Ведуча: Ну  що ж,  дорогі  наші  випускники,  вчителі,  ми  вже  побували         в  країні  дитинства  зі  спогадами,  з  привітаннями, піснями та танцями.

Ведучий: Але  все  гарне  та  приємне,  нажаль,  закінчується.

Ведуча: Шануйтеся, друзі на довгім віку.

Ведучий: Прощайтесь в надії зустрітися знову.

Ведуча: І хай, як сьогодні, завжди вам щастить

Ведучий: На добру і щиру розмову.

Ведуча: Шановні  учні!  Урочиста  частина  нашого  вечора   завершена.  Далі на вас чекає таке   довгоочікуване   спілкування  зі  своїми   вчителями,  однокласниками.           

Ведуча: А ми з вами прощаємося!

Ведучий: До  нових  зустрічей!